— Тому що ти його нащадок, якому не дано дару.

— Ось саме. Ви тільки що назвали причину, яка нічого не пояснює. Я не маю дару. Що ж за погрозу я можу представляти? Якщо він був могутнім чарівником, якої шкоди я могла завдатити йому? Чому він хотів убить мене?

— Лорд Рал вбиває своїх нащадків, коли виявляє, що вони не мають дару.

— Але чому? Вбивство — результат, а не причина. Повинна існувати якась причина. Якби я знала її, я б могла зміркувати, що робити.

Алтея знову хитнула головою:

— Я не знаю. Навряд чи лорд Рал прийшов би сюди і став обговорювати зі мною цю причину.

— Коли я зустрілася з вашою сестрою, вона не захотіла допомогти мені. Потім я повернулася, щоб знову поставити їй запитання, але вона була вбита тими ж людьми, що переслідують мене. Вони, мабуть, боялися, що вона мені розкаже щось важливе, тому її і вбили. — Дженнсен пригладила волосся. — Я дуже співчуваю вам через вашу сестру, правда! Але хіба ви не бачите, в чому справа? Ви ж теж у небезпеці через те, що вам відомо.

— Звідки тобі знати, чому її вбили? — Було видно, що Алтея посилено розмірковує. — Ти помиляєшся, вважаючи, ніби вона щось знала. Вона ніколи не мала до всього цього ніякого відношення. Латея знала менше мене. Вона й уявити не могла, чому лорд Рал хотів зжити тебе з поверхні землі. Вона не могла б тобі нічого розповісти.

— Добре, — переконано сказала Дженнсен. — Нехай він вважав, що ті з нас, хто народився без дару, є людьми нижчого сорту, а то й просто марні. Нехай він хотів знищити нікчемне сміття, так би мовити… Але чому ж тоді його син, мій зведений брат, також хоче вбити мене? Я не могла нашкодити батькові, не можу я нашкодити і синові, проте Річард підсилає до мене кводи.

Алтею, схоже, слова Дженнсен не переконали.

— Ти впевнена, що це зробили люди лорда Рала? Камені мені це не показали…

— Вони прийшли в мій будинок. Вони вбили мою матір. Я їх бачила… Мені довелося вступити з ними в сутичку. Це були д'харіанські солдати. — Дженнсен витягла ножа з піхов і простягнула вперед руків'ям чаклунки. — В одного з них було це.

Алтея глянула на зброю таким поглядом, ніби перед нею виявилося щось мертве. І нічого не сказала.

— Чому знадобилося лорду Ралу вбивати мою матір? Чому Дім Ралів не дозволяє мені жити?

— Я не знаю відповіді. — Алтея здійняла і опустила руки. — Пробач, але це правда.

Дженнсен впала перед господинею на коліна:

— Алтея, ну будь ласка… Навіть якщо ви не знаєте відповіді, мені все одно потрібна ваша допомога. Ваша сестра не схотіла допомогти мені, вона сказала — тільки ви здатні. Вона сказала, що тільки ви здатні бачити діри в світі. Я не знаю, що це означає, але знаю, що це має відношення до чаклунства. Прошу вас, мені потрібна допомога!

Чаклунка виглядала здивованою.

— А що ти хочеш, щоб я зробила?

— Сховайте мене. Як ви зробили, коли я була маленькою. Накладіть на мене чари, так, щоб солдати не знали, хто я і де мене можна знайти. І тоді вони не зможуть переслідувати мене. Я просто хочу, щоб мене залишили в спокої. Мені потрібне закляття, яке сховає мене від лорда Рала. — Дженнсен стиснула руки. — Але це ще не все. Мені необхідно допомогти другу. Мені потрібно таке закляття, щоб я могла повернутися в Народний Палац та визволити його звідти.

— Кого визволити? Що ти маєш на увазі? Як його ім'я?

— Його звуть Себастян. Він допоміг мені, коли підіслані бандити вбили матір. Він врятував мені життя. Він привів мене сюди. Ваша сестра сказала, що ми зможемо дізнатися у Палаці, де вас знайти. Він пройшов зі мною весь шлях і допоміг мені сюди дістатися. Ми пішли до Палацу, щоб знайти Фрідріха, тоді я б дізналася, де ви живете… Але поки ми були там, охорона схопила Себастяна. Вони напевно будуть допитувати його. Він допомагав мені, і це моя вина, що він потрапив в біду. Будь ласка, Алтея, мені необхідна ваша допомога. Мені потрібно закляття, щоб я могла повернутися і звільнити Себастяна. Алтея недовірливо розглядала її.

— Чому ти вважаєш, що закляття допоможе в цьому?

— Я не знаю. Я зовсім не уявляю, як діє магія. Я знаю одне: мені потрібна допомога магії. Чаклунка похитала головою:

— Дженнсен, те, що ти собі уявила, зовсім не схоже на дійсність. Ти думаєш, я наки на тебе мережу, і ти зможеш невидимою пройти в Палац, а охорона потрапить під чари і почне розкривати перед тобою двері?

— Ну, я не знаю, — пробурмотіла Дженнсен розгублено.

— Звичайно, не знаєш. Тому я тобі й пояснюю. Магія — це не ключ, який відчиняє всі двері. Більше того, чаклунство може тільки додати проблем. Якщо в твою палатку забрався ведмідь, ти не станеш кликати ще одного.