Шрифт:
До смерті і довше
Ті сходи, дерева, камені малюю собі. Як шкода, ніхто ще ніколи сюда не ходив! Із моря, із крові, із солі ти вийшов один. Під сонцем і небом літаєш, як проклятий син. Фарбуєш на чорно і біло свої слова, Ніколи нічого не маєш — то твоє життя... Літаєш собі — літай, До смерті і довше. Нікого тут не шукай, Хто був, той пішов вже... Високо собі літай, До смерті і довше. Нікого не піднімай — Ніхто вже не схоче... А знизу наскоро між нами мурують стіну, Я хтів би з тобою так само і, може, піду. Літаєш собі — літай, До смерті і довше. Нікого тут не шукай, Хто був, той пішов вже... Високо собі літай, До смерті і довше. Нікого не піднімай — Ніхто вже не схоче... Духи
Я хочу бути твоїми духами І затікати — там, де не пускала нікого до мене. Я хочу бути твоїми думками І прочитати — то, що не сказала ніколи словами. Я — грішний син свої мами, П'яний гріхами. Я — грішний дух свого тіла, Спалюю крила... Я хочу бути твоїми слідами І заходити — там, де ти ховаєш свої очі. Я хочу бути твоїм власним небом, Я хочу бути близько біля тебе, як повітря. Я — грішний син свої мами, П'яний гріхами. Я — грішний дух свого тіла, Спалюю крила... Я хочу бути твоїми духами, Твоїми духами... Так, то я, Я хочу бути духами... Душа і плоть
Біль відчаю хвилею котиться зверху, Кидає на вітер нетлінні слова. На трупах стою і очікую смерті. О Боже! Я бачу кусок кістяка. Розплаяна плоть в неземному конверті Летить у безвихідь, зникає в пітьмі. Я знову у фальші думок круговерті — Очікую Бога, а топлюсь в багні. Засмоктують сохлі мої почуття, Страхіттями живлять вже мертву ідею. Душа відлітає кудись в небуття, А плоть... Душа відлітає кудись в небуття, А плоть... Плоть вже розклалася, злившись з землею. Злившись з землею... З Новим роком
Цілий рік його чекали, і коли вже зима Понакрила білим снігом і приспала поля, Позаносила ялинки нам до хати живі, Ми наїлися цукерок і бажаєм собі... Щоби в наші теплі хати не заходив мороз, Щоби наше добре серце не хворіло на зло, Щоби в космос полетіли всі космічні літаки, Скрябін хоче всім добра... З Новим роком! А ми зустрінем Новий рік і понап'ємося вина, Будем голосно стріляти, але то не війна. Самі ліпші подарунки подарує нам життя, Самі ліпші побажання попридумуй собі сам... Щоби в наші теплі хати не заходив мороз, Щоби наше добре серце не хворіло на зло, Щоби з космосу вернулися космічні літаки, Скрябін хоче всім добра... З Новим роком! Щоби в наші теплі хати не заходив мороз... З Новим роком! Щоби наше добре серце не хворіло на зло... З Новим роком! Щоби в космос полетіли всі космічні літаки З Новим роком! Щоби з космосу вернулися космічні літаки.. Скрябін хоче всім добра... З Новим роком! Загублений рай
До себе в хату входиш через вікно, Напам'ять знаєш це недобре кіно. Читаєш ти газети, тихо кричиш, Тобі не треба ніц, хіба коли спиш. Холодні сльози свої не витирай І мову риб ніколи не забувай... Нікого злого ти сюда не пускай — В загублений рай! Ті свої сни нікому не віддавай І всьо, що маєш, ти від них заховай... Вони всі хочуть зла, ти скоро тікай — В загублений рай! І знов хтось брудний залізає на трон, Слюною з рота плює в твоє вікно... То параноя тихо косить всіх нас, А голі стіни в хаті слухають джаз... А голі стіни в хаті слухають джаз... А голі стіни в хаті слухають джаз... А голі стіни в хаті слухають джаз... А голі стіни в хаті слухають джаз... Зламані крила
Десь там, глибоко в тобі, Тіло, сковане льодом, Просить, а ти не чуєш, Сонце сама замуруєш над ним. Десь там по коридорах Ходиш, втоплена в сором, Плачеш, ніхто не знає, Де ти — сон заховає твій біль. Мала в руках і об землю розбила, Було так близько — не долетіла, Кинула вниз свої зламані крила... Десь там, на краю міста, Темно, розбиті вікна, Холод на вухо скаже — Потім жити не страшно. Попелом страху очі закрила, Голосу тіла чути не вміла, Світло закрили зламані крила... Змучений
(Я не маю сил)
Голосом людей, Стуками дверей, Десь поїхав ліфт — Я змучений... Запахом рослий, Звуками тварин, Пиво, як вода — Я змучений... Я не маю сил, Я не маю сил, Ще десь треба йти, А я не маю сил... Скільки днів робив Сам не знаю що, Я вже як дурний — Я змучений... Хворий кожен день, Хворий кожну ніч, Бачу твої сни — Я змучений... І буде так
Я п'ю молоко і заїдаю хлібом, А збоку мій кіт миє руки з милом. І добре є нам, нема що говорити, Закрийте вікно, щоб мух не напустити. І буде так цілий час... І буде так цілий час... Я люблю твій дім, я люблю твої ноги, Вдихаю той дим, що вижити поможе. Три рази на день мию свої зуби, Я, може, дурний, складаю всьо до купи. І буде так цілий час... І буде так цілий час...