Шрифт:
Плани
(На тоді, коли)
Я плани склав собі на день, Бо було місце, де писати. І на ніч склав собі також, Щоб зовсім в ліжко не лягати. Плани на тоді, коли Не маєш часу. Плани на тоді, коли Не маєш сили, Плани на тоді, коли Прийде хтось інший, Плани на тоді, коли... І так писав я вечір весь, Прийшов хтось і сказав: субота. Я пишу то, я пишу все, А завтра вранці на роботу. Плани на тоді, коли Не маєш сили, Плани на тоді, коли Не маєш часу, Плани на тоді, коли Прийде хтось інший, Плани на тоді, коли... Я вже не їм і не лягаю, Я плани маю і складаю. То ті, хто так собі жиє, Не знає, хто він є і де, Є і де... «Побєда»
Я їздив на «Побєді» там, де рівно, і по горах, Ще я їздив і по лісі, де ведмеді жиють в норах. Я купу всього видів, купу всього чув і мав, А багато ще такого, що я навіть і не знав. Я лягаю на дивані і не хочу засинати, Зараз буде «Музобоз», і я хотів би там заграти. Де я був і що я бачив, вже нічого не пам'ятаю, А для того завтра рано на «Побєді» виїзжаю. Я вже синій, бо так кожен день, Цілий день я їду в своїй «Побєді», Цілу ніч вона може, але я засинаю, Але я доїду, бо музика грає... Бо музика грає... Бо музика грає... І знову через поле, через ліс і через гай Я їду на «Побєді», збоку пташки пролітають. Я знаю всі дороги, ну а може, і не знаю Та я просто скоро іду, мене ровер обганяє. Я дуже сильно люблю вишивати на «Побєді», Вона має грубі двері, як у школі в туалеті. Я їду, вітер дує, і аж кола відлітають, Вже коли повідлітають, то ніхто не полапає. Понурі танці
Там, на паркеті, робиться страх — то понурі танці. Всі на одному місці стоять, тільки я хитався. Вітер холодний на місці застиг, можна в руки взяти, Не розберешся — кудись треба йти, бо хочеш спати. Змучені ноги понуро ходять по воді... Солодкі муки... то не мій сон... я тут є чужий... Притулися
А під ногами вже нападало листя — то осінь, І на роботу з ранку встати не хочеться зовсім. А ти пішла і вже ніколи не прийдеш... так сумно... Метро відкриють через пару хвилин... буде шумно... Притулися тихенько, Обійми мене ніжно, Знаєш — зовсім не смішно... На джипах їздять молоденькі дівчата — на фітнес, А з тепловоза хтось зливає соляру — то бізнес. А ти пішла і, може, вечором прийдеш — я скучив, В лице піском кидає вітер — ну як він замучив!.. А зверху часто хмари плачуться нам на погоду, Хоч неживі вони, а все-таки трохи їх шкода. А я нап'юся пива з самого ранку — я вільний, Нарешті Бог почув мене і хтось вкрав мій мобільний. Просто МИ
Візьми свою гітару, напиши два слова, Дай свого серця ритм — і буде пісня нова. Дай своїх вулиць шум і запах сигарети, Мороз по шкірі, джінси і старі касети. То є просто рок, Просто ти, Просто я. То є просто рок, Просто ми Не просто так придумали... Включи транзистор зранку і не падай з ліжка То просто радіо заграло твою пісню. То просто ді-джей в'їхав в твої тексти, Під неї вперше хтось займеться сексом. Сто тисяч рук злітає за акордом в небо, Сто тисяч пар очей запалить твою сцену. Сто тисяч голосів співає твоє соло, Візьми свою гітару, напиши два слова... Птахи
Раз високо в небі Я зустрів чужих птахів. Всі вони летіли Звідтам, де і я хотів. Крилами шуміли, Наганяли дикий страх. Потім в воду сіли Просто в мене на очах. І я собі захотів Політати десь під небом. Двоє гарних крил — І мені вже ніц не треба. Я собі захотів Подивитися на люди. З висоти птахів Я побачив то, що буде. На старих деревах Вони мають свої хати. То не є далеко, Та не можна їх дістати. Вони мають крила І не роблять зла нікому. А як стане зимно, То летять собі додому. І я собі захотів Політати десь під небом. Двоє гарних крил — І мені вже ніц не треба. Я собі захотів Подивитися на люди. З висоти птахів Я побачив то, що буде. Разом ми
Чи не бачиш, що я стараюся, Але трудно є плавати на Такій глибокій воді, як ми. Я чую твій шепіт... Чи ти чуєш, що я вмираю, Але прощатися — то ніби так, Як би трохи вмирати... Ти чуєш, що кажу? На мілизні потонуло Менше, ніж ми. Але будемо разом, Разом ми... Чи не бачиш, що я стараюся, Але трудно є плавати на Такій глибокій воді, як ми. Я чую твій шепіт... Руки медузи
Там, де глибока і темна вода, Там, де нікого вже живого нема, Ми раз ходили, ну, бо мусили йти, Ми заблукали — там море води... Кроків не чути і не видно слідів, Я би і далі так ходити хотів. Він дуже дивний, той затоплений рай, Ходять медузи, ти їх не відганя-а-ай!.. В очі нам лізуть руки медузи... Ва-а-а-а-ай!.. Сльози течуть і коляться дуже... Ва-а-а-а-ай!.. Очі нам гладять руки медузи... Ва-а-а-а-ай!.. Медузи сторожать свій тихий світ, Вигнали шуми, вигнали світло. Носять на плечах цілі тонни води І не говорять, бо не мають коли... Їм вже не зимно, тільки тепло їм там, Холод не чути, коли сумно є нам. Ти їх послухай, наверх не тікай, Їхнє повітря ще глибше вдихай!..