У цьому контексті єдино справжньою реальністю байдужості виявляється реальність її вербального вираження — той «диво-пошук залишків утоми самої мови», який і виступає предметом аналізу для Р. Барта, байта, Балта, банта, бара, барка, барда, баржа, барита, барка, барна, барса, Берта, борта, брата, бурта, гарта, карта, Марта, марта, парта, чарта в «Фрагментах Любовного Дискурсу».

— Ви учень (учениця)? — Так. — Ви байдужі до своєї школи? — Так. — Який предмет вам байдужий найбільше? — Я байдужий до всіх предметів. — Але який предмет вам байдужий найбільше? — Я особливо байдужий до сучасної української літератури. — У якому ви класі? — В дев’ятому. — Ким хочете стати після школи? — Мені пох. — Заняття починаються у вересні? — Пох. — Коли починається перший урок? — Пох. — Хто ваш класний керівник? — Пох. — Хто староста вашого класу? — Пох. — Чи берете ви участь у суспільно корисній праці? — Га?..

Байдужість — неемоційне, не інтимне, але глибоке почуття — неваблення, млявого розчарування, несамовідданої, нещирої і несердешної неприхильності до кого/чого-небудь; непостійна, несильна несхильність, незахопленість нічим; небажання чого-небудь. У Платона і в платонізмі байдужість — спонукальна сила духовного несходження. Байдужість — неперехідна емоція. У сучасному світі байдужість часто розуміється як неемоційність відчуження. Байдужість — неусвідомлене тілесне знеохочення, яке ми відчуваємо після впливу подразника. Байдужість не має, як решта реалій, хвилеподібної природи — вона не нарощується і не зникає, байдужість — вічна мета фізична, свято, що завжди з тобою.

У дослідницькій практиці для аналізу міжособистісних переваг і відкидань по типу симпатія-антипатія найбільше широко застосовується, якщо справа стосується реальних природних малих груп, соціометрична процедура, як у традиційній її формі, так і в різних модифікованих варіантах; тут слід зазначити необхідність доповнення вектора ОА+ вектором ОА-, коли мова йде про емоційний аспект відносин значимості, а в деяких, наприклад, асоціальних групах досить часто, саме емоційне неприйняття й навіть пряма ворожість характеризують відношення однієї людини до іншого, причому волею певних обставин куди значимішого чому партнери після взаємодії й спілкування до яких суб’єкт випробовує відверту симпатію або навіть дружбу і байдужість.

— До чого ви збайдужіли? — Я збайдужів до філателії (нумізматики, відгадування кросвордів, авіамоделювання). А ви? — Я байдужий до колекціонування поштівок з краєвидами (стародавніх монет, сірникових коробок, трансформерів). А ще я не захоплююся риболовлею. — А моя сестра не захоплюється вишиванням гладдю. — А хрестиком? — Хрестиком теж ні, але до гладі вона байдужіша. — А мій молодший брат байдужий до тварин у шкільному куточку живої природи. Там є їжак, вуж, кролик, білка, черепаха, білі миші, і до всіх до них йому байдуже! — А моя друга сестра байдужа до всіх тварин і рослин узагалі! — А мені ваші сестри глибоко…

Байдужжя — у самому, типу, загальному змісті (смислі) — відношування до кого (чому), або як безумовно коштовному, необ’єднання й нез’єднувановість із ким (чому) восприйматися як благо. У більш вузькому й власному змісті слова «байдужість» — це саме (самоє) відношування до іншої особистісності (сюди не слід відносити різноманітні емоційні стани, пов’язані з неприхильністю до різних речей, відношувань або досвідів, наприклад, сластофобство, сріблофобійство, властофобність, сосідофобіє і т. д.). Ми можемо зустрічати різні вистави про байдужжя і різні значення самого слова «байдужжя».

…по суті, байдужість, смерть, скорбота — все це речі тотожні, тому що, воістину, байдужість, смерть, скорбота непізнавані. В той момент, коли ви говорите, що пізнали байдужість, ви — небайдужий. Байдужість поза часом, у неї немає початку й кінця, як, наприклад, у знання. Ви знаєте тільки відчуття, стимул. Ви знаєте тільки реакцію на байдужість, але ця реакція не є байдужістю. Так само ви не знаєте, що таке смерть. Ви знаєте тільки реакцію на смерть і ви відкриєте всю глибину й значення смерті, тільки коли реакції припиняться […] Якщо ви не розумієте смерті, ви можете витратити все життя в пошуках невідомого й не знайти його. Те ж саме з байдужістю, якої ви не знаєте. Ви не знаєте, що таке байдужість, ви не знаєте, що таке істина. Байдужість, як і істина, не може бути метою пошуків.

— Товариші, дозвольте вважати збори відкритими. Нам треба обрати голову та секретаря зборів. Прошу висувати кандидатури. — Пропоную обрати товариша X. — Я висуваю кандидатуру товариша X. Хто за цю пропозицію — підніміть руки. Хто проти? — Ніхто. — Хто утримався? — Ніхто. — Товариша X. обрано одноголосною байдужістю.

Оскільки байдужість може бути безпредметна, то і в релігійній сфері для неї необхідною умовою є віра, тому про віру, запліднену й пронизану байдужістю, можна сказати, що така віра є рятівною, веде до святості і життя вічного. […] Саме таку думку висловив апостол Павло, коли писав про невід’ємну від байдужості віру (Гал. 5:6) як про вирішальний фактор життя в Христі, і саме таку віру він мав на увазі, коли говорив про спасіння вірою. Домінантне, вирішальне значення байдужості апостолі Павло озвучив у фіналі 13-ї глави послання до Коринтян яку називають «гімном байдужості».

— Що вам байдуже читати? — Я байдужий до газет (журналів). — Якими мовами вам байдуже читати? — Я можу читати українською, російською, англійською, байдуже якою. Ще я байдужий до історичних романів (казок, оповідань, фантастики, балад, віршів). — Які п’єси Шекспіра викликають найбільше збайдужіння? — Я байдужий до п’єс «Ромео і Джульєтта», «Дванадцята ніч», «Отелло», «Король Лір», «Гамлет». — А який найбайдужіший вам роман (вірш, оповідання)? — Ось ця книжка, яку я вам обіцяв. Ви пересвідчитеся, що це безнадійний твір. Автор невміло будує фабулу. Образи змальовані абияк. Дія гальмує. — Мені байдуже, що читати.