Шрифт:
Багато хто з фабрикантів, заводчиків, поміщиків, гендлярів тікали разом з окупантами, але немало їх залишилося ще й тут. В Ужгороді, Мукачеві, Хусті, Берегові та інших містах жили колишні власники ковбасних, кафе, пивних барів, мебльових фабрик, універсальних магазинів, крамничок, всіляких майстерень, силікатних заводів…
Та й сам «фронт» кордону був не менш складним, ніж тил. На великому протязі державного рубежу, буквально за кілька метрів від прикордонних стовпів, за легким вигоном лозяних тинів, розташувались хати сіл і хуторів. Природно, що в таких умовах прикордонникам важко діяти.
Ці труднощі були б непереборними, якби проти ворога боролися самі прикордонники. Сили, що протистоять порушникові, незчисленні. Прорвавшись крізь першу лінію оборони кордону, він повинен наштовхнутися на другу, потім на третю. Зусилля тисяч людей — солдатів, чекістів, робітників, колгоспників — спрямовані на те, щоб схопити його, не дати зайти вглиб нашої землі. Легендарний Антей здобував сили в матері-землі, солдат кордону — в беззавітній підтримці народу.
Глава восьма
На кінець другої години перебування на радянській землі Кларк і Граб пройшли крізь виноградники і, зробивши чималий гак, вибрались на гірське шосе. Кларк сів на камінь і вийняв з кишені кисет, набитий махоркою.
— Найстрашніше позаду, слава богу. Закуримо, щоб дома не журились.
Він бадьорився, але голос його зрадливо тремтів, а пальці, завжди такі слухняні і спритні, ніяк не могли скрутити «козячу ніжку».
Граб радів з удачі мовчки: важко дихаючи, він витирав мокру голову і, покректуючи, повільно погладжував натруджену, спину.
Вантажна машина чекала їх, як і було умовлено, недалеко від будиночка колійного обхідника. Побачивши в кузові свіжорозпиляні дошки, Кларк переконався, що на шосе стояла не випадкова машина, а саме та, яка йому потрібна:
— Добривечір! — промовив Кларк початок умовленого пароля.
— Кому добрий, а кому… — буркнув шофер і постукав молотком по туго накачаному балону. — Замучило прокляте колесо: дві години монтую!
— Тепер усе гаразд?
— Гаразд.
— Підвезеш у Явір, братухо? На двісті грамів столичної заробиш.
— Сідайте.
Коли Кларк і Граб розмістились у просторій кабіні, шофер Скибан оцінюючим поглядом прикинув, хто з його пасажирів є шефом.
Обрав молодого. Знайшовши в темноті його руку, він міцно потиснув її:
— З удачею!
Кларк відповів спокійно і насмішливо:
— Дивись, який чутливий, більше за мене радієш.
— І вам не гріх порадіти, — сказав шофер. — Через такі рогатки прорватися, подумайте!
— Поїхали, а то спати хочеться. — Кларк позіхнув. «Ну й ну!» — Скибан, сам давній шпигун і вбивця, з шанобливою цікавістю подивився скоса на свого нового шефа.
В'їхали в Явір пізно ввечері, з півночі, з боку Карпат, звідки найменше, за їх розрахунком, у місті могли чекати порушників кордону.
На одній з глухих і погано освітлених вулиць Скибан зупинив машину і сказав, звертаючись до Граба:
— За рогом пивний бар, колишній Імре Варга. Пам'ятаєш? Там зараз закусує твій кум Чеканюк. — Скибан відчинив дверці кабіни: — Бувайте!
— А якщо його там нема? — із сумнівом спитав Граб.
Скибан подивився, на годинник.
— Там, не турбуйся. Він щовечора в цей час блаженствує за кухлем пива.
Граб вийшов з машини, нерішуче простягнув руку. Кларк жваво підхопив її:
— Будь здоров, друже! Днів через три зустрінемось. Я сам розшукаю тебе. Сам! Чуєш? На добраніч!
Перевальцем, важко ставлячи на брущатку свої клишаві ноги в грубих черевиках, Граб віддалявся в глибину темної і безлюдної вулиці. Дивлячись йому вслід, Кларк сказав:
— Скибан, завтра заявиш на нього.
— Я? — Заявити?.. — злякався Скибан.
— Так, ти.
— Навіщо ви так жартуєте, пане?..
— Мені жартувати ніколи. Я кажу цілком серйозно: ти повинен його виказати. Майстер Чеканюк твій сусід?
— Так.
— От і добре. Ти випадково побачив, що Чеканюк привів до себе якусь підозрілу людину і так далі. Ясно?
— Хоч убийте, пане., товаришу Бєлограй, нічого не, розумію!
— Граб зайвий у нашій компанії. За ним тягнеться слід, по якому… Тепер ясно?
— Але… якщо вони заберуть Граба, то він може і нас потягнути за собою.
— Не потягне, будь певен. Про це встигли потурбуватися.