Енн посміхнулася, і на її повних щоках з'явилися ямочки.

— І вони такі ж, Річард. Тобі не здається, що Плем'я Тіни чудово знає, що таким чином підкупити ті могутні сили, в існування яких вони вірять і яких бояться, не можна?

— Важливий сам акт приношення, — сказав Річард. По його незворушності в відношенні до Енн Келен зрозуміла, що Річард навчився тягати каштани з вогню.

Келен підхопила його думки:

— Для задобрювання тих сил, яких вони бояться, важливе саме благання. Благання важливе, щоб умилостивити невідоме.

Енн здійняла палець, одночасно піднявши брову.

— Ось смисл. Саме по собі підношення — лише символ, демонстрація поваги, і схилянням перед цією силою вони сподіваються умилостивити її. А іноді, — Енн посварилась пальцем, — шанобливого звернення достатньо, щоб зупинити розгніваного ворога, вірно?

Келен з Річардом погодилися.

— Ворога найкраще вбити, і справа з кінцем, — буркнула від дверей Кара.

Енн, хіхікнувши, озирнулася на Кару.

— Ну, іноді, дорога, заслуговує на увагу і такий варіант!

— А як би ти «вбила» злих духів? — Поцікавився Зедд. Його дзвінкий тенорок перекрив шум дощу.

Кара не відповіла, а лише полоснула чарівника поглядом.

Річард не слухав. Здавалося, його зачарувала намальована на підлозі Благодать.

— Виходячи з усього цього, злі духи… І їм подібні можуть розлютитися на якийсь неповажний жест.

Келен вже відкрила рот, щоб поцікавитися у Річарда, з чого це раптом його так зацікавили злі духи Племені Тіни, як раптом Зедд легенько доторкнувся пальцем її ноги. Кинутий скоса погляд сказав їй: чарівник хоче, щоб вона сиділа тихо.

— Деякі думають, що так воно і є, Річард — спокійно погодився Зедд.

— Навіщо ти намалював цей символ, цю Благодать? — Запитав Річард.

— Ми з Енн скористалися нею, щоб обдумати деякі речі. Іноді Благодать може бути вельми корисною. Благодать — річ дуже проста і в той же час нескінченно складна. Вивчення Благодаті — заняття на все життя, але як дитина вчиться ходити, так і вивчення її починається з першого кроку. Оскільки ти природжений чарівник, то ми подумали, що вже давно прийшла пора познайомити тебе з нею.

Чарівний дар Річарда здебільшого був для нього загадкою. І тепер, коли дід знову тут, Річард хотів з його допомогою розкрити таємниці того, на що у нього малося право від народження, і нарешті почати вивчати нерозвідану територію свого дару. Келен дуже хотіла, щоб у них був час, але часу, на жаль, не було.

— Зедд, мені дійсно потрібно, щоб ти оглянув тіло Юні.

— Дощик скоро скінчиться, тоді підемо і глянемо, — заспокоїв його Зедд.

Річард провів пальцем по лінії, що позначала чарівний дар — магію.

— Якщо це перший крок і такий важливий, — прямо запитав Річард у Енн, — чому сестри Світла не спробували навчити мене цьому, коли відволокли у Палац Пророків у Старому світі і тримали там? Чому не навчили, коли була можливість?

Келен знала, як швидко Річард стає недовірливим і настороженим, якщо вважає, що його намагаються тримати в узді, незалежно від того, наскільки ласкаво це роблять і з яких би благих намірів ні виходять. Один раз підлеглі Енн сестри Світла вже надягли на нього ошийник.

Енн крадькома глянула на Зедда.

— Сестри Світла ніколи ще не намагалися навчати людину схожу на тебе — людину, що володіє від народження обома сторонами магії, магією Приросту, і магією Збитку. — Вона дуже ретельно підбирала слова. — Була потрібна певна обережність.

Інтонація Річарда трохи змінилася і набула того відтінку, коли він питав як Шукач Істини.

— І проте ти вважаєш, що тепер мені слід дізнатися про цю саму Благодаті?

— Невігластво теж небезпечне, — загадково пробурмотіла Енн.

Зедд набрав пригорщу сухої глини. — Енн схильна до лицедійства, — єхидно кинув він. — Я б тобі розповів все про Благодать вже давним-давно, Річард, але нас з тобою розлучили, тільки і всього.

Слова діда на відміну від висловлювань Енн знищили виниклу було недовіру. Річард розслабився, а Зедд продовжив:

— Хоча Благодать і здається простою, вона суть все. Її малюють ось так.

Зедд, сидячи на колінах, нахилився і з виробленою роками точністю почав обводити сухою глиною контури символу.