— На святах на зразок вашого весілля, — вимовив через деякий час Птахолов, — наші чоловіки в танцях розповідають різні історії, що трапилися в житті нашого племені. Жінки не танцюють такі танці, тільки чоловіки. Але у багатьох історіях персонажі — жінки. Ти бачила такі танці?

— Так. Вчора я бачила, як танцюристи зображували історію перших людей Племені Тіни, наших праматері і батька.

Старійшина посміхнувся, ніби ця згадка зачепила якісь ніжні струнки в його душі. Це була посмішка гордості за свій народ.

— Якби ти з'явилася в середині танцю і нічого не знала про наше плем'я, здогадалася б ти, що танцюрист, який зображав праматір нашого племені, — не жінка?

Келен задумалася. У Племені Тіни для таких танців були спеціальні облачення. Ні з якого іншого приводу їх ніколи не надягали. І для Племені Тіни танцюристи в таких шатах були захоплюючим видовищем. Чоловіки, що зображували жіночі партії в цих танцях, докладали багато зусиль, щоб здаватися жінками.

— Точно не скажу, але швидше за все я б зрозуміла, що це не жінки.

— А яким чином? Що б їх видало? За якими ознаками ти б це зрозуміла? Ти впевнена?

— Навряд чи я зумію це пояснити. Просто дещо здається не так. Думаю, дивлячись на них, я точно б знала, що це чоловік, а не жінка.

Тут вперше за весь час бесіди він повернув на неї свої карі очі.

— Ось і я знаю, що це не курка.

— Може, вранці, коли ти виспишся як слід, дивлячись на курку, ти побачиш лише курку?

Птахолов на цей сумнів у своїй розсудливості відреагував лише легкою усмішкою.

— Тобі треба піти поїсти. Забери з собою свого новоспеченого чоловіка. Я пошлю кого-небудь за вами, коли знайду курку-що-не-курка.

Не встигла Келен подумати, що думка дуже навіть непогана, як побачила, що Річард направляється до них. Вона вдячно схопила Птахолова за руку.

На те, щоб зібрати всіх курей, пішов майже весь залишок дня. Довелося зайняти обидві хатини, відведені для злих духів, і ще одну порожню. У настільки серйозній справі взяла участь мало не все село. Роботка виявилася не з легких.

Дітлахи проявили себе просто безцінними помічниками. Підігріті почуттям відповідальності, що беруть участь у вирішенні такої важливої для села справи, вони вказали всі місця, де ховаються і сидять на сідалах кури. Мисливці дбайливо зібрали всіх курей, хоча Птахолов тоді вказав на пеструху тієї ж породи, що Річард вигнав з дому, коли прийшов на зустріч з Зеддом, і тієї ж породи, що Річард, за його словами, бачив під стріхою будинку, коли вони прийшли до Юні.

Щоб переконатися, що всі кури до єдиної зібрані а трьох хатинах, по всьому селі провели ретельні пошуки.

Наближаючись, Річард швидкою посмішкою привітав Птахолова, але очі його залишалися серйозними. Келен пробігла пальцями по його сильній руці, радіючи, незважаючи на сильне роздратування, що може знову торкнутися його.

— Птахолов каже, що ще не знайшов потрібну тобі курку, але буде продовжувати пошуки. Він запропонував нам піти поїсти, а він пошле кого-небудь за нами, коли її знайде.

— Він не знайде її тут, — кинув Річард, прямуючи до дверей.

— Тобто як? Звідки ти знаєш?

Якщо Келен все це просто набридло, то Річард був відверто злий, що не знайшов шукане. Келен подумала, що він вважає, ніби довіра до його слів під загрозою. Зедд з Енн мовчки стояли біля дверей, тихо спостерігаючи, як Річард веде пошуки, не заважаючи йому робити те, що він вважає за потрібне.

Річард на секунду завмер, наїжачивши рукою густу шевелюру.

— Хтось із вас знає книгу під назвою «Близнюк Гори»?

Зедд потер підборіддя, задумливо дивлячись на солом'яну стріху.

— Боюся, що ні, мій хлопчику.

Енн, судячи з усього, подумки перебирала знайомі назви.

— Ні. І ніколи не чула про таку. Річард ще раз оглянув набиту курми курну кімнату і вилаявся крізь зуби.

— А про що вона, мій хлопчику? — Почухав вухо Зедд. Річард, навіть якщо і розчув питання за пануючим пташиним гомоном, то не подав вигляду і не відповів.

— Мені потрібно оглянути решту курей.

— Я можу запитати у Верні і Уоррена, якщо це так важливо. — Енн дістала з кишені маленьку книжечку. — Уоррен може знати.