І заверещала. Вона підняла руки, щоб закрити обличчя, але не змогла, скорчені пальці завмерли біля рота і вона заволала разом з Брюсом.

Бетані стояла у вогнищі посеред бурхливого полум'я. Навколо неї ревів вогонь, язики полум'я танцювали, пожираючи маленьке тільце. Дівчинка стояла, звівши руки, як тягнуть руки до сонця теплим весняним днем.

Нора вдихнула запах горілої плоті, її занудило, і вона довго кашляла і відпльовуватися, перш ніж зітхнути знову. Вона не могла відвести погляд від Бетані, відірвати очей від заживо палаючої дочки. Це здавалося маною. Вона не могла змусити свій розум повірити тому, що бачить.

Нарешті Нора зробила крок до вогнища. Але залишки здорового глузду підказували їй, що вже пізно. Підштовхували піти геть, поки вогнище не захопило і їх з Брюсом.

Кінчики пальців Бетані згоріли. Замість обличчя — помаранчеве коло вогню. Вогонь горів з дикою рішучою люттю. Від жару Нора задихалася.

Раптово дівчинка нестямно заверещала, ніби вогонь торкнувся її душі, і звалилася в полум'я. Вогонь зімкнувся над згорбленою фігуркою, ричачи в кам'яному мішку, язики полум'я лизали камінну дошку. Іскри полетіли по всій кімнаті, стрибаючи і кочучись по підлозі. Деякі долетіли до Нори і, торкнувшись мокрого подолу, з шипінням згасли.

Підхопивши Брюса в обійми, Нора вилетіла з дому, а зло пожирало те, що залишилося від її дочки.

Несан плюхнувся на траву, блаженно витягнувши ноги. Прохолодна цегла приємно холодила змокрілу спину. Несан вдихнув глибше нічне повітря, насичене долинаючим з відкритих вікон ароматом смаженого м'яса, що приємно змішувався з запахом свіжих яблуневих полін. Сьогодні вони будуть працювати допізна, прибираючи після бенкету, і їм надали невеликий перепочинок.

Морлі простягнув пляшку. Напитися як слід вдасться лише пізно вночі, але ковтнути разок-другий можна і зараз. Несан зробив пристойний ковток. І миттєво закашлявся, мимоволі виплюнувши більшу частину.

— Казав же тобі, що воно міцне! — Розсміявся Морлі. Несан витер рукавом мокре підборіддя.

— Ти був правий. Де ти це роздобув? Відмінна випивка! — Несан ніколи ще нічого такого міцного не пив. Напій дер горлянку. Наскільки йому доводилося чути, якщо спиртне ось так пробирає, значить дійсно гарне. Говорили, що якщо доведется коли-небудь таке спробувати, він буде повним ідіотом, якщо відмовиться. Несан знову закашлявся. Горло дерло жахливо. Морлі нахилився ближче:

— Хтось із важливих панів велів віднести це назад. Заявив, що це помиї. Всі вони намагаються показати себе один перед одним. Піт, чашник, прибіг назад на кухню і залишив пляшку на столі. Коли він схопив іншу і помчав нагору, я, поки ніхто не бачив, поцупив цю і сховав за пазуху.

Несан звик пити все, що вдавалося поцупити. Він допивав майже порожні графини і пляшки, збирав недопиті залишки з келихів. Але ніколи ще йому не попадалася така відмінна випивка, як ця.

Морлі підштовхнув пляшку до його губ. Несан набагато більш обережно сьорбнув ще й проковтнув, примудрившись не поперхнутися. У шлунку забушував вогонь. Морлі схвально кивнув, Несан з таємною гордістю посміхнувся.

З відкритих вікон на галереї долинали сміх і голоси присутніх в очікуванні бенкету.

Несан почав відчувати дію спиртного. Пізніше, коли вони з Морлі закінчать з прибиранням, можна буде напитися грунтовно.

Несан потер руки, що покрилися мурашками. Музика, що доносилися з вікон, привела його в дивний стан. Музика завжди так впливала на нього, що йому здавалося, ніби він може встати і зробити щось. Що саме — Несан не розумів, але знав: щось дуже значне.

Морлі простягнув руку. Несан передав пляшку і поспостерігав, як з кожним ковтком кадик у Морлі ходить вгору-вниз. Музика звучала все голосніше, все швидше. І викликала тремтіння.

За спиною Морлі Несан побачив, як стежкою до них наближається чиясь висока постать. Людина йшла цілеспрямовано, не як на прогулянці, а по якійсь справі. У жовтому світлі, що лилося з вікна, блиснуло срібло піхов. І тут Несан упізнав цю благородну поставу і риси.

Далтон Кемпбелл. Прямує прямо до них.

Несан ткнув Морлі ліктем у бік і встав. Піднявся, обсмикнув туніку. Всі груди були залиті вином, яке він вихлюпнув, закашлявшись. Він швидко пригладив волосся. Знову ткнув ногою Морлі і рухом пальців руки звелів підніматися.

Далтон Кемпбелл обійшов стіг і попрямував прямо до них. Здавалося, високий андерець прекрасно знає, куди йти. Несан з Морлі, коли їм вдавалося вкрасти яке-небудь спиртне і втекти, ніколи нікому не казали, куди йдуть.

— Несан, Морлі! — Гукнув Далтон Кемпбелл.

— Добрий вечір, майстер Кемпбелл, — сказав Несан, вітально піднімаючи руку.

Він подумав, що в яскравому світлі, що ллється з вікон, не так вже важко розгледіти, що тут відбувається. У всякому разі, він чудово бачив, як Морлі ховає за спину пляшку. Напевно, помічник міністра побачив з вікна, як вони йдуть до дровітні.