Гасло: Булімія й анорексія ганьба!

Розрахунок: Розміри 90-60-90 розраховані на зріст 160, а не 190. Розміри, що перевищують (переширюють) даний сантиметраж, мають, відповідно, співвідноситись зі зростом. Більше санитметрів більше кілограмів, але то і вівцям єсно.

Робочі обовязки: Марія Согомонова («МашаS») підбирає пристойний авторський одяг людського покрою і добірної тканини для ретельно (а інколи і чисто випадково) підібраних дівчат-модельок. Іпега Капна («Капна») ретельно (або за браком часу й вірою у щасливий випадок зовсім необдумано) підбирає вищезгаданих дівчат-модельок. Також вона підшукує до пристойного одягу найневідповідніші аксесуари, а за необхідності й сама конструює кілька моделей одягу. Займається постановкою і змушує дівчат кричати ті непристойності й робити ті пики, які вже зараз розробляються іміджмейкерами концерну «МашаS і Капна».Іпега Капна, за браком модельок (а їх має бути 13) і сама може гордо продефілювати подіумом, так як її параметри реально втискаються в концептуальні рамки.

Форс-мажор: 1. Якщо бракуватиме модельок, і на подіум доведеться виходити Іпезі Капна (Капні?), спонсор зобовязується ґарантувати присутність психолога. Психолог повинен пояснити Іпезі, що «Дєнєг за це не буде», так як організатором (одним із двох) являється Іпега Капа. (Та ж сама Іпега Капна, № паспорта СС 237884). 2. Якщо раптом у зависокої й захудої дівчини виявиться зависокий рівень інтелекту й завищена самооцінка, її прохання щодо участі в показі може бути розглянуте апеляційною комісією, що знаходиться за адресою вул. Пискувата, 22, (Поліклініка №8, Кабінет боротьби з підлітковим парадонтозом та булімічним ботулізмом).

Поради: Музика повинна гармоніювати з постановковими жестами модельок (викиданням окремих пальців рук, плювками, істеричним наглим сміхом і зумисним шпортанням на подіумі). Пропонуємо музику гуртів « Sonic Youth», «Фактично Самі» та проекту «Гроші»).

А ще на пораду мого приятеля, коханого сина голови однієї поважної політичної організації, можна збити бабло з цієї організації, написавши гіперактуального трактату на тему:

«Літера «Ґ»

і

входження України до Євроспільноти»

If one cannot have what one loves, one must love what one has*. Так казав Вілсон. Не думаю, що це вже геть-чисто по-лузерськи, нє. Але чого ж у мене серденько і мліє, і болить, що я не шугнув із оперної гальорки на голови партеру? Ген аж понад оркестровою ямою, над освітленими партитурами, під недограну увертюру...

Ага, і впав би-с, як міх із гівном, не встигши і перднути в бік оркестрової ями...

Істина, друже. Але ж сам знаєш, як воно: «Si tu ne maimes pas, je taime, si je taime, regarde-toi!»

Щось тебе, старенький, геть не ті проблеми харять.

Та пішов ти...

Я не про твої карєрно-мазохістичні запари. Ти ж знаєш, про ЩО я.

Не треба так акцентувати слово «Що». Це приспане питання. І некрасиво це... А за два тижні я до Львова поїду, оперу «Мойсей» слухати.

Або до Хмельницька, шмутки «Найк» купувати...

Слухай, досить вже мене підйобувати, не видиш, неньові кєшко?

Лягай вже спати, батьку-тарасе, чекаю ж на тебе.

Сам лягай, мені ще уроків до фіґа... Ех, непотріб я дірявий...

І я теж. Ми два непотреби діряві. Давай спати будемо.

Нє, ти почитай іще.

Ага, Віан кльова шняга, але що ти там мені обіцяв, як запізнився? Міньєт і півника на палочці?

И...

Ага, от тепер уже «И»! Впєрьод!

Слухай, відколошкайся від мене десь хоч на півгодини, бо ше зара твої мамі позвоню, скажу, шо ти з хлопчиками спиш.

Ом.

Га?

*Якщо чувак не годен мати то, що любить, мусить любити то, що має ( англ.)

Хлопчик ОМ. Однина єдинна.

Запахло Віаном...

Ага бля, осінню в Пекіні.

Чуєш, як шумить хард диск?

Ну?

Там музика. І голос. «Не стрррашшшно...» співають.

Голоси в голові перша ознака шизофренії. Хоча на неї хворі всі, якщо вірити описові проявів. Хоч книжечку цікаву почитати? Медицинську, наукову.

Нє вже, мерсіба, луччє ви к нам...

Раптом помічаю, що він уже із добру хвилю спить. Ну той, із ким я нібитоговорив. Упс?

25.10.02.

Написано тобою з Африки:

Фінською, лексичні значення слів невідомі. Морфологія вражає. Синтаксис як такий відсутній.

Мною, з Києва:

Англійською, і коням зрозумілою:«Знаєш, я ще не зовсім пересікаю лінґвістичні кордони до тебе... Були колись слова, що я знав їх фінською, та вони, боюся, втомили тебе. Приймай поцілунки піску і забудь про води поцілунки.