Im staying here, in Helsinki. Came from Ukraine.

( Паєдєш дамой, факс нє докумєнт!Згадалась Іздрикова митна історія з поляками. А я ще перед тим на Артимові страхання з цього приводу казала, що в житті не зустрічала проблемних прикордонників... Ха-ха... От вона моя божественність і ейфорія).

Када вазращаєтєсь?

(О роси, роси, буйні трави!)

The 25th, as my Estonian visa is over.

Прикордонний добродій (вилупок, жирна свиня, тупорилий кретин, нещасна людина з найжахливішою в світі кармою, згідно якої днює-гниє в оцій халабуді, заглядаючи в чужі папірці, почуваючись принагідно архангелом Гавриїлом) кілька разів порахував мої шенґенські візи. Відтак потикав моїм пашпортом у вгодовану мармизу службовця з іншої халабудки. Цікаво, а чо вони не перевіряють мій багаж? А, ну так, аби була з Колумбії, шукали б наркоту. А так мій робочий інструмент завжди зі мною. Дядя вже певно всі штани собі намочив, уявляючи мене в дії. А може він просто не любив рудих або півжиття пропрацював на російському кордоні, хто зна.

Час минав. Тепер мене вже ненавиділа вся черга, котру почерез мене затримували. Та-та-та-та, скупайте мене в оваціях. Північний лось (олень для нього надто витончений) заходився порпатися у своєму компютері, шукаючи імя відступника, що мене сюди запросив. І таки, на своє превелике розчарування, знайшов. Доволі експресивно вдаривши мені штамп, так само в щирім молодецькім запалі ткнув мені мій пас. Без «дякую» і «щасливого перебування». Как жаль, как жаль. Відсмокчи. Без єдиного погляду. Ну, слава Богу, не наврочив. А я таки перемогла.

У Гельсінкі холодно. Вчора почалась війна. Ст. 99. Це сторінка.

Твоє чорно-біле фото. Так, наче зроблено після смерті. Ніби ти це твоя баба. Притуляю знимку до пляшки Таліскера. Щось не йде зранку. Ось так. Сто. Тепер уже. Не спи на документах. Всім лизати. Нє, не так.

ВСІМ ЛИЗАТИ!

Здається, отак розуміє мій американський трохи заздрісний колєґа справжнє мистецьке вирішення. Він навіть пропонував вклепати своє THEYRE ASSHOLES! на окрему сторінку. Не будьмо ж радикальними заради прикладів. Ми нація ж-бо нерозкручена... Бля.

Так, тобі ж не треба візи для Росії? Бється в конвульісях ентузіазму Френсіс. Давай ти заїдеш за мною, я заберу свої гроші за навчання, і ми поїдемо в Китай. Ти ж можеш заробляти гроші? Будеш вчителем...

Гм, я-то звісно можу, хлопчику. Можу просто долоні підставляти, як доведеться. Ну, знаєш, так щоб манну із неба лапати. Тільки як же мені впоратися із твоїми істериками? А ти до них добряче схильний. Цікаво, як англійською буде «хам». А може ти просто малий іще. В будь-якім випадку ти мене задзьобав своєю сумішшю витіснених імперіалістичних замашок і жалюгідного страху, що його прикриваєш аби-як зліпленими відмазками.

Звідки ви? питає пакістанського вигляду продавець пірсингацій (персона вкрай задовбана моїми півгодинними вибірками одного кульчика).

Вона з України, я з Канади, каже бідолашний бостонець Френсіс.

Нє, я з Бразилії! криво посміхаюся на Френсіса.

А чо ти сказала що ти з... ну звідки ти там? питає він трохи згодом.

Ну так, аби не думали, що в Україні живуть ідіоти. Я ж не типова... А от ти чого брешеш, що з Канади?

Знаєш, зітхає Френсіс, це зараз так непопулярно бути зі Штатів, коли почалася війна...

Я навіть не сміюся.

Загалом хлопчина непоганий, ходить виспівує Ill shoot a moonТома Вейтса, розповідає всілякі байки, демонструє свої вкрай слабенькі знання у міжнародній політиці, котру начебто вивчає. Чесно кажучи, із мене також профі нікудишній ну який же я лінґвіст?

Ти мусиш приїхати в Штати! Ти полюбиш Нью-Йорк. Мої друзі полюблять тебе. Їм сподобається твоя музика. Так. Ти мусиш приїхати. Бо Україну ніхто не знає, розумієш. Тобто, я знаю, що ти наці, так. Я не націоналіст. Ну, я не живу в Україні. Я не український націоналіст. (Їй-Богу, не брешу, переклад дослівний, саме так тупо воно б усе звучало, будь воно сказано моєю невідомою нікому тут мовою. А ти што, із Літви?спитав мене росіянин в естонському автобусі. ні. А, просто у тєбя очєнь сільний літовскій акцент.Та ні, голубе, то не литовський акцент у російській, то просто мова така окрема є. На «У» починається).

О, я мушу написати про тебе у своїй книзі! каже ввечері хлопчик Френсіс, наґульґавшись пива під доволі посередній джез. Скажи мені якусь одну свою рису... одну якусь річ, яка би виразила тебе всю. Твою особистість.

Мою особистість? (смішно стає...)

Так. Бо ж я не знаю тебе достатньо довго. Ну давай, одним словом!

Cunt Пизда ( англ.).

!* на весь бар промовляю я. Всі затихають, Френсіс підводиться й втікає десь у туалет, час від часу тикаючи в мене пальцем.

Гаразд, - кажу я тим, що за столиком. А тепер можна вимкнути лампу?

Вони начебто знічуються й силкуються повернутись до своїх розмов.

Подружка твого ліпшого кумпеля Антті скрекоче без угаву. Вона напівросіянка (чи й повністю?), що зросла у Німеччині, звати її Наташа. Має няню, страшний німецький акцент, страшний для моїх вух високий голос і страшну біляву зачіску кінозірки початку 40-х минулого століття. Ми з тобою, Скандинавська Квітко, аж вмираємо зо сміху, уявляючи Антті у фашистській уніформі коло патефону, з якого фальцетить «Лібер Авґустін».