Соня примчала одразу. Вiн не помилився: твердий горiшок був твердим у всьому, в тому числi i в

дружбi.

А за кiлька тижнiв доглядання за «хворим», що включало в себе i всi тонкощi Саниної любовної

гри, вiддана Соня раз i назавжди вирiшила бути поруч з ним.

Саня перемiг, буквально видер її з ефемерної грядки, де жеврiли в своїй неземнiй нiжностi нiкчемнi

незабудки – i пересадив на велику грядку поруч iз морквою та редисом. I щойно вона там опинилася –

заспокоївся i зайнявся нагальнiшими справами.

...Тепер нiчого не вдiєш – мало того, що позбавив її звичного середовища, та ще й возить по

країнах, як валiзу без ручки: кинути шкода, тягти – стає дедалi важче. I не грає вона анi на лютнi, анi

на бiльярді – дивувати потрiбних людей нiчим. Хiба що її завжди брудним комбiнезоном i запахом

паленої канiфолi.

Але що робити? Лишається пiдтримувати забаганки i продовжувати вершити свою долю. Адже

вона без нього пропаде. Нi до чого не пристосована, людей боїться, друзiв не має, шмигає загальним

коридором, мов миша. Хоча б спiлкувалась зi своїми, так нi! Замикається в собi i читає, читає...

Досить швидко вивчила мову i тепер скуповує всi новинки в книжковiй крамницi. Багато i

специфiчної лiтератури на кшталт «Як працювати зi срiблом» чи «Ювелiрне паяння цiнних металiв».

Часто сидить у дворi i дивиться невiдомо куди i на що. Не знаєш, як пiдступитися...

...Саня вискочив на вулицю. Похiд до крамницi займе хвилин десять – вона була неподалiк. Усе, що

треба купити, Соня старанно записала на папiрцi. Отже, ще хвилин зо п'ять займе шлях до кiнця

вулицi, до будинку номер п'ять. Тобто п'ятнадцять хвилин у мiнусi! Шкода...

У крамницi вiн швидко впорався iз завданням – флюс i клей. Це зайняло рiвно десять хвилин!

Решту дороги завдяки швидкiй ходi здолав за три хвилини i десять секунд. Злетiв на другий поверх,

постукав обумовленим стукотом: три короткi удари, два – з паузою в секунду.

Лаура – дорiдна, бiлотiлеса, опасиста нiмкеня, зустрiла його в бiлому пеньюарi i... грубезних

чорних вовняних гольфах до колiна. Вiн завжди дивувався, як майстерно вона вмiє поєднувати

здавалося б непоєднуванi речi. Це стосувалося не тiльки одягу, а всiєї її поведiнки. Всiєї її сутностi. Ця

майстернiсть завжди збивала його з пантелику, збуджувала, вибивала з колiї.

Бiлий напiвпрозорий пеньюар iз вовняними гольфами мiг личити лише їй! Хоча вiн не був

впевнений в тому, що вона ретельно продумала в чому їй бути, аби збудити його. Швидше за все, вона

взагалi не дбала про свiй вигляд, поведiнку i фiгуру. Любила смачно i багато поїсти, випити пляшку, а

то й зо двi пива за обiдом, який на цю годину готувала на двох.

Обiд займав хвилин десять – їли швидко i мовчки, переглядаючись, немов змовники. Потiм,

покинувши посуд, пересувалися до спальнi, на ходу витираючи руки, струшуючи з себе крихти хлiба,

гикаючи i сопучи, мов єноти. Усе це кардинально вiдрiзнялося вiд стосункiв з ефемерною Сонею.

Коли все це вiдбулося вперше, Олександр вiдчув неабиякий дискомфорт вiд простоти їхнiх

спiльних дiй, але згодом ця простота почала збуджувати i вимагати ще бiльшої простоти – без зайвих

слiв, жестiв, пояснень, без миття в душi, чищення зубiв, обов'язкового голiння i любовних прелюдiй.

Усе вiдбувалося нiби мiж iншим – так хотiла Лаура. I вiн зрозумiв, що йому це пiдходить, що йому

подобається бути неандертальцем. Зрештою, всi ускладнення i умовностi вигадали люди. Усi цi

реверанси марлезонського балету.

З Лаурою познайомився в тiй же господарчiй крамницi, де вона тодi працювала. Стояла за

прилавком, мов статуя, виваливши з широкого декольте двi земнi кулi з дивним глибоким рiвчаком

посерединi, нiби кожна з грудей iснувала окремо. Такого вiн ще нiколи не бачив. I, в черговий раз

купуючи флюс чи клей, чи ще якусь дурню, вiн не мiг вiдiрвати погляду вiд цих земних куль i

викривленої тiнi мiж ними. Закiнчилось тим, що продавчиня, зареготавши, вклала решту – два євро –

собi в декольте i йому довелося виловлювати грошi з цiєї глибокої западини. Грошi прилипли до тiла. I

вiн, як iстиний джентльмен, мусив залишити їх там.

Наступного дня вона просто написала йому адресу i час, коли вiн може завiтати на обiд. Час його