Шрифт:
«Ніхто не може мені заперечити, коли я кажу, що Москаль бульдозером пройшовся по злочинності Криму, Закарпаття і Дніпропетровська, – відповідає Юрій на закиди своїх опонентів. – І якщо мені говорять про його «антиукраїнські» настрої, то для ефективної роботи в міліції це все балачки ура-патріотів. Тому я брав його як фахівця з оперативної роботи. Так само і Коляда. Можна говорити що завгодно: він і немолодий, і не реформатор, проте свою справу знає і його визнають слідчі. З їхньою допомогою я збережу систему, її професійне ядро. Мені потрібні були Москаль, Коляда, Вербенський, Савченко та інші як спеціалісти, що знають «історію хвороби» багатьох питань, аби прийняти вірне реформістське рішення. А ще Петро Васильович мені був потрібен як людина, що відмовилася порушувати незаконні кримінальні справи проти опозиції в 2004 році. Якщо він зумів відмовити Кучмі й Білоконю, то зможе в разі чого вказати на помилки й мені».
Сьогодні, озираючись назад, Луценко не бачить нічого надто складного в специфіці керування міліцією. Головне зрозуміти для себе: ця організація навчена виконувати будь-які накази, а через те, що напіввійськова, – не обговорювати їх. А хто і як почне цим користуватися, залежить виключно від особистих характеристик керівника. Якщо усвідомити це, далі працювати стане значно простіше.
– Помічником до мене прийшов давній колега по партійній і революційній діяльності, сам офіцер, тому нам було легко працювати. Із заступників я нікого не знав до того, але в мене був принцип спиратися на дуже досвідчених людей. За мною залишалося право рішення, але за ними – подати розуміння кожної історії хвороби. Тому заступником по слідству прийшов Петро Коляда, який працює в міліції більше, ніж я живу на світі. Ну і, звичайно, «зубр» Москаль. Там цікаво було: його відразу почав пікетувати Тягнибок із своєю «Свободою», [11] пікетував за антиукраїнську діяльність. Ну, я вийшов до демонстрантів, як завжди. Вийшов і сказав, що я беру відповідальність за його дії, він буде працювати на Україну, під моїм контролем. Потім Тягнибок зайшов у міліцію, пішов до Москаля в кабінет, той мені потім розказав, як вони поспілкувалися на історичні теми, випили коньяку, виявили, що вони обидва греко-католики, і потім Тягнибок вийшов до своїх і заявив: «Ми розібралися з цим замаскованим ворогом українського народу і будемо контролювати його дії далі».
11
«Свобода» – Всеукраїнське об’єднання, створене 1995 року, пізніше – однойменна політична партія радикального напрямку. До передвиборчого партійного списку в 2006 році входили, серед інших, актор Богдан Бенюк та режисер Юрій Іллєнко. Лідера ВО «Свобода», народного депутата Олега Тягнибока, звинувачували в радикальному націоналізмі, що переходив у антисемітизм та ксенофобію. Останнє Тягнибок заперечував.
На початку кадрових призначень і, відповідно, кадрових чисток новий міністр підпорядкував собі міліцейський спецпідрозділ «Сокіл», від чого теж довелося потім відбиватись і коментувати свої дії. Пояснення цьому було досить логічне: в перехідний період у руках керівника мають перебувати Департамент внутрішніх розслідувань – своєрідна «контррозвідка», і міліцейський спецназ як «караючий меч» – той самий «Сокіл». Звісно, зловживати цим ніхто не збирається. Проте за часів перестановок і чисток кілька разів виникали ситуації, коли без силового втручання було не обійтися.
Наприклад, начальник УВС Сумської області генерал Плеханов відмовився передавати справи своєму наступникові полковнику Горпинченку. Вперся він серйозно: не хотів звільняти службовий кабінет. Довелося віддавати відповідний наказ «соколятам», і ті виконали наказ Міністерства внутрішніх справ, забезпечивши дотримання указу президента.
Несподівана ситуація склалась і в рідному Рівному. На представленні начальника міліції губернатор Рівненщини вчорашній ніби соратник по опозиційній боротьбі сказав: на посаду начальника УВС області призначена людина, в якої спільний бізнес із братом Юрія. Те, що в Сергія Луценка бізнес на основі молочного міні-заводу був розгромлений ще в перші дні «України без Кучми», звісно, нікого не турбувало. Як і те, що кандидат на посаду сном-духом не знав про брата міністра.
– Губернатори хотіли, щоб керівники міліції на місцях призначалися з їхньої подачі і за їхньої згоди. Тому, коли я в’їжджав в Рівне, мені було сказано, що Василь Червоній, який є головою обласної адміністрації, три дні закликає по радіо пікетувати корумпованого міністра внутрішніх справ, який не хоче призначити українського патріота на посаду головного міліціонера. Саме передзвонив президент по своїх питаннях, я заодно доповів про ситуацію, що склалася. «То що, мені передзвонити Василю?» – запитує президент. «Вікторе Андрійовичу, я в своєму місті, я знаю свої права, все нормально, сам розберуся». – «А що ти будеш робити?» – «Ось уже наказав усьому особовому складу міліції вийти на центральний майдан. Там при всіх людях, в тому числі і для пікетувальників, розкажу, чому я прийняв рішення про призначення саме цієї людини, а не іншої». Так воно і сталося: пояснив, що працівник міліції не підпорядкований ніяким партіям і рухам і не буде представляти Волинське козацтво імені Василя Червонія, але буде працювати на закон і справедливість. Після цього повертаюся до губернатора: «Вася, виступати будеш?» – «Буду». Йому надали слово. Він розказав, що він буде пильно контролювати роботу міліції, бо це його право як голови обласної адміністрації. Далі – гімн, урочистий марш, усі розійшлись».
Отже, говорити щось про лобіювання бізнес-інтересів родичів за допомогою міліцейських призначень було щонайменше безглуздим і завчасним. Загалом за часів керівництва Луценка бізнес-структури всередині самої міліції демонстративно вичищалися. Саме з огляду на це закиди Цушка стосовно комерціалізації МВС виглядали щонайменше дивно. Адже всі ті тисячі комерційних підприємств і справді були в системі МВС, але саме при Луценку вони зупинили свою діяльність, а його новий заступник по тилу (вперше в історії і показово – жінка) активно їх закриває.
Інша кричуща проблема – плата за звання. «Коли двадцятитрьохрічний син губернатора Черкащини отримує звання підполковника міліції, це саме по собі потребує окремої розмови, – говорить Луценко кореспондентам «Дзеркала тижня» весною 2005 року. – З огляду на його унікальні здібності він отримав призначення – поїхав начальником міліції Тячівського району на Закарпатті. Нехай покаже себе в ділі. Загалом же проти кожного доведеного факту незаконного присвоєння звань та посад порушується службове розслідування».
– Посади раніше справді продавались і купувалися. Причому купував той, хто швидше добіжить і про щось домовиться: чи про посаду, чи про присвоєння звання, чи про щось інше. Це доводилося ламати, ввівши правило однакового для всіх дотримання порядку проходження служби. Вислужив роки, маєш досягнення – маєш нове звання автоматом. Ні – ні. Тому смішно було читати звинувачення старої гвардії, яка контролювала з 2006 року парламентський правоохоронний комітет, про незаконні присвоєння звань. Для довідки: за час мого попередника їх присвоїли понад півтори тисячі, за мій час – за окремі досягнення – 6.
Правило друге – керівна посада після підвищення начальника дістається кращому з його команди. Скажімо, я був дуже задоволений, як відновилася робота міліції в Запоріжжі. Покращилася робота кримінального блоку, зупинилися кримінальні схеми на відвалах. Непогано спрацювали по наркоманії, по покращенню ДАІ. Та начальник обласного управління, який прийшов із СБУ, мав величезні проблеми зі здоров’ям. Я його забрав у центральний апарат на посаду керівника однієї із служб, яка йому була ближче, а там залишився його перший заступник, людина, яка від Бога сищик. Два місяці провів у полях, але вистежив знаменитого «пологівського маніяка», на рахунку якого понад 40 жертв, не розкритих із часів СРСР. Скільки Червоненко [12] мене не довбав, скільки не протидіяв проти його призначення – він став начальником управління. Це було важливо не тільки для Запоріжжя, але й для системи. Це був знак для всіх, які нові критерії кар’єри.
12
Євген Червоненко – спортсмен, бізнесмен, політик, Президент Федерації стрільби України, під час «помаранчевої» революції відповідав за охорону Віктора Ющенка. Після перемоги «помаранчевих» – губернатор Запорізької області.