не богем не загін не мерців

не установу не анклав не підпілля не опозицію

не інституцію не конклав не довкілля не опцію

не братство не конгрес не комітет

не співдружність не зборище не спецпідрозділ

не колгосп не віче не бюро

не парнас не екіпаж не ґільдію не клієнтуру

не пантеон не персонал не леґіон не когорту

не автохтонів не третю хвилю не еміґрантів

не тубільців не п'яту колону не імміґрантів

не рід не етнос не родину не клас

не расу не демос не клан не народ

і навіть не духовну спільноту, а тільки займенник — одне з багатьох слів.

І все ж, і все ж, коли я вживаю слово «ми», то іноді уявляю собі цих дивовижних людей.)

Отож мені зустрічалися:

5. Станіслав (перепис особовий із дефінітивними дифірамбами)

Мирослав ЯРЕМАК, сенсуальний і безсенсовний, сексуальний і відворотний, фантастичний художник, про якого я написав уже стільки, що залишається хіба цитувати самого себе. Зауважу в дужках, не ставлячи цього разу ніяких дужок і нічого не аргументуючи, що автоцитування видається мені не лише етичним, а й єдино виправданим методом конструювання тексту.

Анька «Середа» КИРПАН, поетка, муза, писанкарка, графік, кутюр'є. Вражала відразу декількома речами: патологічною екстравертованістю, хворобливою сенсорною нестримністю, а ще — професійністю віртуозного і віртуального графічного почерку та непрофесійним, але напрочуд свіжим і оригінальним поетичним письмом.

Володимир ЄШКІЛЄВ, борхесофіл, борхесоман, борхесознавець, бодхісатва. Крім того, екзегет і герменевтик, дослідник імперій та ієрархій, імітатор і інтерпретатор таємних знаків, інструктор загадкових орденів, інтелектуал, інтриган, ініціатор інтимних ініціацій.