Харрі стискав у руці холодну слухавку і намагався дати лад думкам. Здається, цей тип не здогадується, що поліція знає про пропажу Бірґіти і переглянула особу підозрюваного. Отже, Бірґіта не сказала йому, що поліцейські сподівалися затримати Вайта з її допомогою. Він схопив її під носом у поліції, сам того не відаючи!

Голос у слухавці перервав його роздуми:

— Приємна пропозиція, га, Харрі? Вбивця допомагає тобі запроторити за ґрати іншого ворога суспільства. Гаразд, давай укладемо угоду. Маєш… скажімо, 48 годин, щоб усе залагодити. Сподіваюся, вечірній випуск новин вівторка мене потішить. А доти даю слово поводитися з рудою, як справжній джентльмен, з усією пошаною. Якщо ти порушиш свою частину угоди, боюся, середу вона не переживе. Зате у вівторок гарантую їй надзвичайний, незабутній вечір.

Вентилятор обертався, дико завиваючи. Харрі поклав слухавку і подивився на свої руки. Вони тремтіли.

— Якої ви думки, сер? — запитав Харрі.

Непохитна широка спина перед дошкою ворухнулася.

— Треба брати цього диявола, — сказав Маккормак. — Доки не зібралися решта, Харрі, розкажи, коли саме ти зрозумів, що це він?

— По правді кажучи, сер, зрозуміти було не так уже й важко. Але спочатку, коли в мене сяйнув такий здогад, я не повірив. Після похорону мене підвозив Джим Коннолі, давній товариш Ендрю по боксу. З ним була дружина. Коли вони познайомилися, вона виступала в цирку. Він сказав, що цілий рік щодня приходив на її виступи, перш ніж освідчитися в коханні. Спочатку мені це не спало на думку, але потім я замислився: раптом він говорив буквально? Інакше кажучи, у них була можливість бачитися щодня. Тоді я нарешті втямив — коли ми з Ендрю були в Літґау, команда Джима Чайверса виступала у великому шатрі. Був там і парк атракціонів. Тож я попрохав Юна зателефонувати до квиткової каси Чайверса й перевірити. Достоту, це підтвердилося. Команда Джима Чайверса майже завжди гастролює у складі цирку шапіто або парку атракціонів. Зранку Юну надіслали відомості про минулі турне — виявилось, останніми роками Джим Чайверс гастролював з цирковою трупою. Трупою Отто Рехтнаґеля.

— Ясно. Отже, боксери, коли вчинялися злочини, були десь поруч. Але ж у Ендрю в команді Чайверса багато знайомих.

— Ендрю познайомив мене лише з одним. Треба було докумекати, що в Літґау він мене возив зовсім не для того, щоб розслідувати банальне зґвалтування. Тувумба був для Ендрю майже як син. Вони багато чого пережили разом. З усіх його підопічних він один став для Ендрю рідним. І хоча Ендрю Кенсинґтон ніколи б не зізнався в теплих почуттях до своїх одноплемінників, Тувумбу він, здається, любив саме тому, що вони обидва були аборигенами. Тому Ендрю не міг заарештувати його сам. Всі його моральні переконання, природжені й набуті, зникали мов дим, коли йшлося про відданість своєму народові й любов до Тувумби. Ніхто не знав, яка страшна боротьба весь час тривала в його душі. Він повинен був зупинити маніяка і при цьому не вчинити дітовбивство. Для цього йому й знадобився я, стороння людина, яку можна було підштовхнути до мети.

— Кажеш, Тувумба?

— Тувумба. Ендрю дізнався, що всі вбивства — його робота. Можливо, йому розповів про це Отто Рехтнаґель, що страждав через нещасне кохання, коли Тувумба його покинув. Можливо, Ендрю узяв з нього слово нічого не повідомляти поліції, щоб не стати учасником затримання злочинця. Але, гадаю, Отто готовий був розколотися. Безперечно, він потерпав за своє життя, адже зрозумів: Тувумбі не потрібен живий екс-коханець, який може видати його, коли тільки заманеться. Тувумбі було відомо, що Отто спілкується зі мною і що гра може скінчитися будь-якої миті. Тоді він вирішив убити його під час вистави. Вони й раніше гастролювали зі схожою програмою, тож Тувумба знав, коли краще діяти.

— А чому не вбити Отто у нього вдома? У нього ж були ключі?

— Я й сам над цим голову сушу. — Харрі замовк.

Маккормак помахав рукою:

— Харрі, не бійся, висловлюй своє припущення. Шкоди від цього не буде.

— Гординя.

— Гординя?

— Тувумба не тільки психопат, він ще й фанфарон. Не можна недооцінювати гординю. Вбивства на сексуальному ґрунті можна пояснити одержимістю, але це вбивство він збирався вчинити з необхідності. Руки в нього були розв’язані, манія не змушувала його наслідувати якийсь зразок. З’явилася можливість скоїти ефектне вбивство, яке увінчало б його життя. Можна сказати, це йому вдалося — «вбивство клоуна» згадуватимуть і тоді, коли про вбитих дівчат уже забудуть.

— Гаразд. І коли Ендрю дізнався, що ти збираєшся заарештувати Отто, то втік з лікарні, щоб нас зупинити?

— Мені здається, він поїхав відразу до Отто, щоб поговорити з ним, підготувати до арешту, сказати, як важливо для нього мовчати про Тувумбу, щоб ні Отто, ні Ендрю не були причетними до цієї справи. Заспокоїти його, сказати, що Тувумбу все одно схоплять, як Ендрю й планував, треба тільки трохи зачекати. І щоб я зачекав. Але щось пішло не так. Не знаю що, але не сумніваюся, що Ендрю Кенсинґтона кінець кінцем убив Тувумба.

— Чому ти такий упевнений?

— Інтуїція. Здоровий глузд. І ще — одна маленька деталь.

— Яка?

— Коли я відвідував Ендрю, він сказав, що завтра до нього прийде Тувумба.

— І що?

— У лікарні Сент-Етьєн відвідувачів записують на вході.

Юн потелефонував до лікарні, і вони перевірили, хто дзвонив або приходив до Ендрю після мене.

— Говори ясніше, Харрі.

— Якби щось сталося, Тувумба зателефонував би Ендрю до лікарні й залишив повідомлення. А оскільки він цього не зробив, отже, ніяк не міг дізнатися про відсутність Ендрю, не доходячи до реєстратури. Але тоді б його відмітили в книзі відвідувачів. Отже…

— Отже, він сам убив його вчора ввечері.

Харрі розвів руками:

— Навіщо йому йти до того, кого вже немає, сер?

Неділя була довга. Вона видалася Харрі довгою з самого ранку. Всі зібралися в кімнаті для нарад і один поперед одного намагалися продемонструвати свою кмітливість.

— Отже, ти дзвониш йому на мобільний, — сказав Водкінс. — І перевіряєш, чи він удома.

Харрі заперечливо похитав головою:

— Він обережний і ховає Бірґіту в іншому місці.