Харрі знав, що підсвідомість говорила йому одне: як добре залишитися живим. І він не хотів, щоб психіатр це змінював. Більше він до психіатра не ходив.

Потім він зрозумів, що не треба намагатися впоратися з усіма почуттями разом. По-перше, він і сам до пуття в них не розібрався. Принаймні, не цілком. Не можна впоратися з невідомим. По-друге, легко здолати ворога, якщо битву розділити на кілька коротких сутичок, щоб противника можна було вивчити, виявити його слабкі сторони і нарешті розбити. Це так само, як класти папір у паперорізку. Покладеш надто багато — машина збунтується й відразу ж зупиниться. Доведеться починати знову.

Якось колега запросила Харрі на званий обід, де він познайомився з психологом. Коли Харрі розповів йому, як він переборює почуття, психолог здивувався:

— Війна? Паперорізка? — і з тривогою поглянув на нього.

Харрі розплющив очі. Крізь занавіски пробивалися перші вранішні промені. Він поглянув на годинник. Шоста. Рація затріщала:

— Говорить «Дельта». «Чарлі», прийом.

Харрі підхопився з дивана, схопив мікрофон.

— «Дельта», говорить Ховлі. Що у вас?

— Ми знайшли Еванса Вайта. Нам анонімно подзвонила жінка, що бачила його в районі Кінґз-Крос. Ми послали за ним три машини. Зараз його допитують.

— Що він говорить?

— Він усе заперечував, доки ми не прокрутили запис телефонної розмови з міс Енквіст. Тоді він зізнався, що після восьмої тричі проїздив повз бар «Голодний Джон» у білій «Хонді». Та її не побачив, тому повернувся до себе на квартиру, яку винаймає. Пізніше вирушив до клубу, де ми його й узяли. До речі, свідок, що донесла на нього, запитувала про тебе.

— Так я й подумав. Її звуть Сандра. Ви обшукали його квартиру?

— Так. Nada. [102] Порожньо. Сміт упізнав білу «Хонду» й підтвердив, що вона справді тричі проїхала повз бар, коли він чергував біля «Голодного Джона».

— А чому він був не в чорному «Хольдені», як домовлялися?

— Вайт каже, він збрехав про машину — боявся, що міс Енквіст його обманює, — in case of a set-up. [103] Щоб кілька разів проїхати непоміченим і переконатися, що все чисто.

— Добре. Їду. Ви поки що зателефонуйте і розбудіть решту.

— Вони вже дві години як роз’їхалися по домівках, Ховлі. Всю ніч були на ногах, і Водкінс просив…

— Мені начхати, що просив Водкінс. Дзвоніть усім!

Вентилятор знову повісили старий. Невідомо, чи пішов відпочинок йому на користь, але він протестував, коли його повернули із заслуженого відпочинку.

Нарада закінчилася, та Харрі залишився в кімнаті. Він геть змок. На столі перед ним стояв телефон. Харрі заплющив очі і щось пробурмотів собі під ніс. Потім підняв слухавку і набрав номер.

— Hello?

— Це Харрі Ховлі.

— Харрі. Приємно, що я не один прокинувся в неділю в таку рань. Хороша звичка. Я чекав твого дзвінка, Харрі. Ти там сам?

— Так, сам.

Пауза, далі сопіння:

— You’re on to mе, aren’t уа, mate? [104]

— Тепер я зрозумів, що це ти.

— Добра робота, Харрі. А зараз ти дзвониш, щоб я тобі дещо повернув, right? [105]

— Вгадав.

Харрі витер піт з чола.

— Ти ж розумієш, Харрі, що я мусив так вчинити?

— Ні. Ні, не розумію.

— Ну ж бо, Харрі, адже ти не такий дурний. Коли я почув, що хтось почав копати, то зрозумів, що це ти. Сподіваюся лише — заради тебе ж самого, — що в тебе не забракло розуму нікому нічого не розказувати. Я правий?

— Я нікому нічого не сказав.

— Тоді в тебе ще є шанс побачити свою руденьку подружку.

— Як ти це зробив? Як ти її викрав?

— Я знав, коли вона вийде з бару, і чекав у машині поряд з «Олбері». Потім поїхав за нею назирці. Коли вона увійшла до парку, я подумав — треба попередити її, що увечері по парку ходити небезпечно. Вискочив з машини й погнався за нею. Відтак дав їй понюхати свою хустку, а потім допоміг дістатися до машини.

Харрі зрозумів, що про передавач у сумочці йому нічого не відомо.

— Що я повинен робити?

— Який ти нервовий, Харрі. Розслабся. Я попрошу небагато. Продовжуй працю. Бірґіта сказала, що головний підозрюваний — торговець наркотиками, такий собі Еванс Вайт. Умисно чи ні, але він та такі, як він, щороку вбивають більше людей, ніж я за все життя. А це немало. Хе-хе. Гадаю, не варто пояснювати, що я хочу, щоб Еванс Вайт зазнав покарання за всі свої злочини. І за мої. Можливо, переконливим доказом будуть сліди крові та часточки шкіри Інґер Холтер у домі Вайта? Якщо вже ти маєш знайомого патологоанатома, хай він дасть тобі докази, які ти зможеш підкинути на місце злочину. Хе-хе. Жартую. А може, я сам можу їх тобі надати, га, Харрі? Може, у мене знайдеться кров жертв, часточки їхньої шкіри, волоски? Може, вони десь зберігаються, розкладені в пластикові пакетики? Про всяк випадок. Ніколи не знаєш, що може знадобиться. Хе-хе.