Тільки від богині розбрату Ериди ніхто не чекав дарунку, проте вона навмисне з’явилася на весіллі, щоб помститися за неповагу. У розпал бучного бенкету Ерида прокралася на весілля і кинула серед гостей золоте яблуко, яке зірвала в саду Гесперид. Зевс підняв золоте яблуко і прочитав на ньому: «Найчарівнішій». І одразу троє богинь — могутня Гера, войовнича Атена та красуня Афродита — почали сперечатися, кому з них має належати золоте яблуко. Кожна з богинь пихато доводила, що саме для неї принесли яблуко, і навіть цар над богами Зевс не міг своєю владою примирити роздратованих жінок.

Коли Зевс збагнув, що не в його силі помирити богинь, то послав вісника богів Гермеса по допомогу до чередника Париса. Юний троянець Парис був сином царя Пріама й Гекаби. Незадовго до народження сина Гекабі наснилося, що вона народила вогонь, який спопелить Трою. Оракул витлумачив цей сон так: Гекаба народить дитину, яка стане причиною загибелі рідного міста.

Щойно хлопчик народився, батьки звеліли віднести немовля на гору Іду і кинути нам на поталу хижакам. Проте маленького Париса охороняли боги — він не загинув, а прибився до ведмедиці, яка вигодувала його своїм молоком. Коли хлопець підріс, чередник Агелай знайшов його і забрав до себе і виховав разом із власними дітьми. Серед однолітків юний Парис дуже вирізнявся красою та силою. Коли одного разу на череду, яку пас Агелай, напали розбійники, то Парис самотужки впорався з ними.

Отож не дивно, що Зевс послав саме по Париса: був він царського роду, хоч і виріс у родині чередника. У супроводі Гермеса Парис з’явився на Олімпі, щоб розсудити богинь, які й досі сварилися. Щойно могутні богині побачили юнака, як почали схиляти його кожна на свій бік. Гера пропонувала йому владу й багатство, якщо він визнає її найчарівнішою. Афіна зваблювала його мудрістю і воєнною славою. А богиня кохання Афродита пообіцяла юнакові найгарнішу жінку на землі, якщо Парис присудить перемогу їй. «У спартанського царя Менелая є прекрасна дружина — Гелена, — мовила Афродита. — Вона буде твоєю».

Спокусився Парис Афродитовою пропозицію — та й який юнак не спокусився б? Він оддав золоте яблуко з написом «Найчарівнішій» богині кохання Афродиті. Гера й Атена страшенно обурились і відвернулися від Париса.

Незабаром після шлюбу Пелея і Тетиди у них знайшовся синок Ахілл. Морська богиня Тетида хотіла зробити сина невразливим до людської зброї й одного разу занурила немовля у воду річки Стикс, що заступала шлях до царства мертвих. Тільки п'ятка хлопчика лишалася над водою, бо мати тримала його саме за неї, тож п’ятка залишилася вразливою.

Проте морська богиня не змогла довго витримати серед смертних, хоч і мешкала в палаці, тому втекла від царя Пелея, покинувши дитину напризволяще. Цар віддав сина на виховання кентавру Хірону, який годував малюка нутрощами левів і вепрів та навчав медицини й мистецтв. Тессалійський старий на ім’я Фенікс учив Ахілла красномовства та військової справи. У шість рочків малий Ахілл міг голими руками забити лева а чи вепра і наздогнати прудконогого оленя.

Коли малий підріс, віщун Калхант передрік, що греки здобудуть Трою тільки за допомоги Ахілла, проте сам він загине у битві. Тетида злякалася за сина — понад усе вона хотіла врятувати його від смерті, тож забрала від батька й заховала на острові Скірос, де він, перевдягнений у жіноче плаття, зростав разом із дочками царя Лікомеда. Та одного разу боги дали Ахіллові вибір: прожити життя довге, але бездіяльне — або мати життя коротке, проте вкрити себе славою, і майбутній герой обрав останнє. Це вирішило його подальшу долю.

А тим часом троянський цар Пріам і його дружина Гекаба вже котрий рік поспіль зустрічали день народження сина Париса в жалобі. Щоб трошки розважити дружину, Пріам вирішив влаштувати грища. Він покликав чередника Агелая і звелів йому привести гарного бика — той буде нагородою переможцеві змагань. Агелай вибрав із череди найкращого бика, але то виявився улюблений Парисів бугай. Так не хотілося юнакові розлучатися з другом, що він попросив Агелая: «Нехай я сам доправлю бика в царський палац».

У Трої Парис спершу здалеку спостерігав за змаганнями, та згодом його серце розпалилося від азарту і він сам став до бою. Парис переміг навіть свого старшого брата Гектора, який славився у Трої неабиякою силою. Спершу ніхто не звернув уваги на Париса, та коли дійшла черга до нагородження, люди збагнули, що переможцем став не царський син, а звичайний чередник. Від обурення середній брат Деїфоб кинувся на Париса з мечем, і даремно Гектор намагався перейняти брата і врятувати беззбройного переможця змагань.

Тоді старий чередник Агелай впав цареві Пріаму до ніг і зойкнув: «Царю! Врятуй рідного сина!» Він розгорнув старі пелюшки, в яких знайшовся Парис, і показав їх царю. Пріам і Гекаба неймовірно зраділи чудесному поверненню сина. Тільки віщунка Кассандра, яка отримала свій дар бачити майбутнє від сонцеликого Аполлона, засмутилася. «Загасіть цей смолоскип! Мерщій, мерщій загасіть! Хіба ви не бачите, як від нього займаються стіни Трої?» Проте саме Аполлон, якому Кассандра колись відмовила у коханні, зробив так, що ніхто не вірив її пророцтвам. От і зараз зраділі Пріам і Гекаба не зважили на слова провидиці, а радо вітали майбутнього винуватця падіння Трої у своїм палаці.