Евмей приготував для вдаваного жебрака попоїсти, а той почав оповідати йому про свої вигадані пригоди.

Буцімто він так само, як і Евмеїв господар Одиссей, був під Троєю, а дорогою додому доля закинула його до Єгипту, де він пробув сім років. А коли відплив із Єгипту, то в корабель влучила блискавка, всі моряки загинули, врятувався тільки він сам — море викинуло його на береги феспротів. І буцімто цар феспротів оповів йому, що Одиссей з багатою здобиччю вертається додому, на Ітаку.

Свинар Евмей не хотів вірити жебракові, і той вигукнув: «Якщо Одиссей не повернеться, як я кажу, то можеш скинути мене зі стрімкої стелі в море!»

Поки Одиссей з Евмеєм отак балакали, повернулися додому чередники, зарізали свиню й сіли смажити м’ясо. Коли вони вечеряли, здійнялася шалена буря, а в Одиссея не було навіть плаща, щоб накритися. Отож Евмей постелив мандрівникові біля вогню овечі шкури, дав свого плаща накритися, й Одиссей солодко заснув.

А тим часом, поки Одиссей мандрував бурхливим морем і ніяк не міг дістатися рідної Ітаки, на острові коїлися лихі справи. Ніхто вже не вірив, що цар Ітаки коли повернеться додому, отож до його дружини почали свататися нахабні залицяльники, які понад усе зазіхали на Одиссеєве майно.

Страшенно журився син Одиссея Телемак, що так довго не повертається батько. Він не міг стерпіти, що нахабні залицяльники примушують його матір Пенелопу вибрати собі одного з них за чоловіка, а поки вона не зважилася на весілля, бешкетують у палаці Одиссея та розкрадають його статки. Одного дня Телемакові явилася войовнича богиня Атена й порадила звернутися до народних зборів, щоб трохи укоськати залицяльників.

Довго міркував Телемак над порадою, а потім зважився скликати народні збори, щоб припинити бешкет у власному домі. Він звернувся до народних зборів із проханням захистити його від свавілля залицяльників, які грабують його дім. Іменем бога — громовержця Зевса і богині правосуддя Феміди благав він про допомогу.

Тоді звівся зі свого місця один із залицяльників — Антиной. Він повівся напрочуд зухвало: замість визнати власну провину, почав відказувати на Пенелопу, мовляв, та хитрує і не хоче обрати собі нареченого. А й справді: Пенелопа пообіцяла зробити свій вибір, коли завершить ткати пишне покривало. Вдень вона ткала, а вночі розпускала, що встигла зробити за день, тому і зволікала з остаточним рішенням… Отож Антиной вигукнув, що залицяльники не залишать дому Одиссея, допоки Пенелопа не обере собі одного з поміж них.

Цю нахабну промову почув могутній Зевс і послав людям знамення: над головами народу, що зібрався на збори, злетілися два орли, зіткнулися в сутичці і, поранивши одне одного до крові, швидко зникли з очей. А віщун, який був присутній на зборах, розтлумачив знамення так: незабаром повернеться Одиссей — і тоді горе кривдникам, які зараз хазяйнують у його домі!.. Та один із залицяльників почав глузувати з Телемака і зі знамення: мовляв, нічого вони не бояться і не відступляться, поки не доможуться свого.

Після зборів засмучений Телемак вирішив спорядити корабель, щоб поплисти до — міста Пілос до царя Нестора — просити його поради. Незабаром корабель був готовий; знайшлося і двадцять справних гребців. Поки залицяльники Пенелопи бенкетували в палаці Одиссея, богиня Атена наслала на них міцний сон, щоб Телемак міг спокійно вирушити в дорогу.

Наступного дня, щойно колісниця Геліоса — Сонця виїхала на небо, корабель Телемака причалив у місті Пілосі на півдні Пелопонесу. Цар Нестор привітно зустрів чужинців і запросив узяти участь у бенкеті, який саме влаштовував на честь володаря морів Посейдона.

Після бенкету цар Нестор почав розпитувати Телемака, хто він і за чим приїхав у Пілос. «Я син Одиссея, Телемак, і хотів би довідатися про долю батька». Нестор зрадів, побачивши сина свого товариша Одиссея. Він розповів про пригоди, яких вони зазнали разом, проте нічого не міг сказати про подальшу долю царя Ітаки. Старий Нестор тільки порадив Телемакові, перш ніж він повернеться додому, завітати до царя Менелая і розпитати ще його.

Телемак хотів переночувати на своєму кораблі, проте Нестор не відпустив його, а натомість запросив переночувати у себе в палаці. А наступного ранку цар Нестор звелів запрягти коней у колісницю, щоб доправити Телемака до царя Менелая. Супроводжував Телемака в дорозі менший син царя Нестора.

Прибули мандрівники до Спарти, коли Менелай одночасно справляв два весілля: дочки й сина. Просто посеред бенкету з’явився в Менелая Телемак. Цар Менелай негайно запросив гостей на бенкет — він славився своєю гостинністю. Телемак був вражений пишнотою палацу Менелая й потихеньку шепнув Несторовому синові,

що, мабуть, тільки палац самого Зевса — громовержця може бути багатшим. Але Менелай вчув його слова й усміхнувся: через багато лиха й небезпек довелося пройти йому, щоб здобути свої статки.