ГЕФЕСТ — бог вогню та ковальства, син Гери й Зевса. Найбільше культ Гефеста — бога підземного вогню був розповсюджений на островах із діючими вулканами. Гефест народився кульгавим, за що Гера скинула його з Олімпу, але згодом була змушена прийняти назад. Гефест викував скіпетр та егіду Зевса й інші атрибути олімпійських богів. Гефест зображувався як могутній коваль із молотом та кліщами в руках.

ГІМЕНЕЙ — бог шлюбу, син Аполлона і музи. Зображувався як юнак, оздоблений гірляндами з квітів, зі смолоскипом у руці.

ГОРГОНИ — жінки — чудовиська, які обертали на камінь кожного, хто наважиться на них глянути. Було три сестри — горгони: Стено, Евріала й Медуза. Як і сестри, Медуза могла поглядом обертати на камінь, а крім того, довкола її голови замість волосся спліталися змії. Тільки Медуза була смертною, і її зміг убити Персей.

ГОРИ — богині, які керували зміною пір року і ладом у природі.

ҐЄЯ — давнє божество, уособлення землі. Ґея була одружена з Ураном — Небом. Від цього шлюбу народилися титани, циклопи, гекантохейри. Крім того, Ґея була матір’ю Ериній та гігантів.

ДЕДАЛ — легендарний майстер, який вважався винахідником теслярського ремесла й інструментів. Побудував знаменитий критський лабіринт, у якому мешкало чудовисько Мінотавр.

ДЕМЕТРА — богиня землеробства, дочка Кроноса й Реї, сестра та дружина Зевса, мати Персефони. Деметра зображувалася у вінку з колосся, зі смолоскипом та кошиком плодів у руках.

ДІОНІС — бог виноградарства і виноробства, син Зевса, який народився з його стегна. Атрибутом Діоніса був тирс — жезл, обвитий плющем, прикрашений виноградним листям, а згори увінчаний сосновою шишкою. Супроводжували Діоніса сатири, Силен і німфи. Свята на честь Діоніса, які називалися містерії (оскільки все, що відбувалося під час обрядів, мало зберігатися учасниками в таємниці), переростали в оргії, які звільняли людину від звичних заборон. У ході на честь Діоніса брали участь жінки, які прикрашали голову вінками з плюща і вдягалися в звірині шкури; вони називалися менади.

ЕНЕЙ — син богині Афродити, герой Троянської війни. Після поразки троянців у війні змушений був утікати з Трої й оселився в Гесперії — теперішній Італії. Нащадки Енея Ромул і Рем заснували місто Рим.

ЕРИНІЇ — богині помсти, які мешкали в Аїді. Еринії невтомно переслідували людей, які порушують клятви, не дотримуються законів гостинності, а особливо зважуються на вбивство. На винного Еринії насилали божевілля.

ЕРОТ — бог кохання, син Ареса й Афродити. Ерот поціляв людей золотими стрілами, які викликають кохання. Зображувався як хлопчик із золотими крильцями, з луком і стрілами в руках.

ЗЄВС — верховне божество, цар і батько олімпійських богів і людей. Син Реї та Кроноса. Зевс правив світом з гори Олімп. Він керував усіма небесними явищами, а найперше — громом і блискавкою. Зевс розподіляв на землі добро та зло. Оскільки Зевс — найвище божество, йому було відкрите майбутнє. Священними його тваринами були орел і подекуди бик. Головні атрибути бога — скіпетр й егіда (щит зі шкіри чарівної кози Амалтеї, яка вигодувала Зевса).

КАССАНДРА — легендарна троянська царівна — віщунка, яка передбачила падіння Трої. Даром віщування її нагородив бог Аполлон, але за те, що Кассандра не відповіла на його кохання, зробив так, що люди не вірили її пророцтвам. Тепер так називають людей, які можуть передбачити біду, але не вміють переконати інших вжити заходів для її відвернення.

КЕНТАВРИ (ЦЕНТАВРИ) — напівлюди — напівконі. Кентаври, так само як сатири, були супутниками бога Діоніса. Найвідомішими кентаврами були Хірон (учитель багатьох грецьких героїв), Евритіон (який спричинився до битви лапітів із кентаврами), Фол (якого після смерті боги перетворили на сузір’я Стрільця) і Несе (якого убив Геракл і через якого сам Геракл загинув у страшних муках).

КРОНОС — наймолодший із титанів, син Урана — Неба та Ґеї — Землі, який повстав проти свого батька і покалічив його. Кронос був батьком Деметри, Гери, Аїда, Посейдона, Зевса й кентавра Хірона. Кронос ототожнювався з Хроносом — уособленням часу.

ЛЕТА — ріка забуття, яка протікала в підземному царстві мертвих. Ковток води з Лети змушував душі померлих забути землю та своє попереднє життя.

МІНОТАВР — критське чудовисько, яке мешкало в лабіринті й щороку отримувало в жертву від міста Атени сімох дівчат і сімох юнаків, допоки його не вбив герой Тезей.

МОЙРИ — богині людської долі. Клото пряла нитку людського життя, Лахесис проводила її через мінливості долі, а Атропа, перетинаючи нитку, вкорочувала людині віку.

НІМФИ — уособлення сил природи. Розрізняли німф морських (океаніди та нереїди), річкових і джерельних (наяди), гірських (ореади), німф долин (напеї), луків (лимоніади), дерев (дріяди); були також німфи окремих місцевостей та островів. Німфи жили дуже довго, але не вічно, вони смертні. Якщо зрубати дерево, в якому мешкає дріяда, то загине й ця німфа.

ОДИССЄЙ — цар острова Ітака, учасник Троянської війни, відзначався своєю хитрістю та спритністю. Після перемоги греків у Троянській війні Одиссей ще довго блукав по світу, пережив багато пригод і повернувся додому після двадцятирічної відсутності.

ОРАКУЛ — засіб спілкування людини з богами. Оракулом називалося і священне місце, де люди могли спілкуватися з богами, і ті пророцтва, які тут віщувалися. У Дельфійському оракулі волю богів вирікала віщунка — пітія, на острові Делос жерці витлумачували шелест листя священного лавра тощо.