визнана Європою. Щоб захистити нову державу від зов-

нішніх посягань, потрібний був могутній постійний і над-

ійний союзник. Тому Хмельницький почав переговори з

російським царським урядом. 18 січня 1654 року в Пе-

реяславі відбулася рада, на якій було ухвалено рішен-

ня про те, що Україна входить під протекторат російсь-

кого царя. Правове і політичне становище України було

визначене підписаними у Москві Березневими стат-

тями 1654 року. Україно-російська угода передбачала

об'єднання України з Росією на конфедеративній основі.

В Україні зберігалась існуюча система влади та управ-

ління, її право на зовнішні зносини. Росія зобов'язува-

лась допомагати Україні в боротьбі проти зовнішнього

ворога. Оригінальні документи договору давно загубле-

ні, збереглися лише неточні копії та їх переклади. Але

навіть ці копії були сфальсифіковані царським урядом.

Договір 1654 року став поворотним пунктом у по-

дальшій історії України, Росії, Польщі і Кримського

ханства. Наприкінці 18-го століття Україна (1781) та

Кримське ханство (1783) перетворилися на провінції

Росії, Польща ж у результаті трьох поділів (1772, 1793,

1795) між Росією, Австрією та Пруссією зникла з кар-

ти Європи.

Наприкінці життя Хмельницький усвідомив, що

союз із Росією був помилкою. Він помер 6 серпня 1657

року від інсульту і був похований в Суботові в Іллінсь-

кій церкві. Хмельницький увійшов в історію як творець

незалежної України після більш ніж 300-річної відсут-

ності української державності.

60

ІВАН СІРКО

(між 1605 та 1610 — 1680)

кошовий отаман Запорізької Січі

То не вітер в полі грає,

Не орел літає —

Ото Сірко з товариством

По степу гуляє!

Народна дума

Славнозвісний

кошовий

отаман Запорізького війсь-

ка, видатний полководець і

козацький лицар Іван Дми-

трович

Сірко

народився

між 1605 та 1610 роками,

за одними відомостями на

Поділлі, за іншими — в мі-

стечку Мерефі на Харків-

щині, ймовірно, в козаць-

кій родині.

У Мерефі в нього були

хата

і

млин.

Відомо,

що

у

Сірка

і

його

дружини

Софії

було

дві

дочки

і

двоє

синів.

Сам Сірко не господарював, бо все життя, починаю-

чи з молодих літ, перебував на Запоріжжі, зрідка від-

відуючи родину. У школі Сірко не навчався, тому був

неписьменний. Службу в Січі розпочав звичайним ко-

заком, але природжений розум, дотепність, філігран-

61

не володіння зброєю, незвичайна відважність і диво-

вижна винахідливість у бойових діях швидко виділили

62

його серед запорожців. Багато років Сірка обирали ко-

шовим отаманом Запорізької Січі (1663-1668,

1673-

1680).

За свідченням сучасників, Сірко був людиною над-

звичайних військових здібностей. Літописці Самови-

дець9, Граб'янка10 і Величко11 називають його великим

ватагом, славетним кошовим отаманом, порівнюючи

з Ганнібалом12, Чінгізханом13

і Тамерланом14. Автор

«Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький15

підрахував, що Сірко брав участь у 55 битвах і в усіх,

крім однієї, здобув перемогу. Козаки любили непере-

можного отамана, вважали його своїм батьком, склада-

ли про нього пісні, думи, перекази та легенди, наділяли

надприродними властивостями. Запорожці вірили, що

сам Бог обдарував Сірка здібністю перемагати ворогів.