Він був дуже віруючою людиною і постійно боровся за

визволення християн різних національностей з му-

сульмансько-татарської неволі. Татари і турки бояли-

ся його нещадності, називаючи Урус-шайтаном, тобто

руським сатаною. У той же час Сірко був великодуш-

ним до переможених, не переслідував слабкого ворога,

а після перемог ніколи не брав собі військової здоби-

чі. Йому були притаманні і такі риси вдачі щирих за-

порожців, як волелюбність, пристрасність, завзятість,

безстрашність. Зрідка любив погуляти і напідпитку

показати свій козацький запал. Сірко не терпів боягу-

зів, грабіжників, ледарів і особливо — зрадників.

Ніяких документальних свідчень про участь Сір-

ка в селянсько-козацьких повстаннях першої полови-

ни 17-го століття немає. Вперше його ім'я згадується

в документах, пов'язаних з участю українських коза-

63

ків у Тридцятилітній війні 1618-1648 років. За домов-

леністю між французьким послом у Польщі графом

де Брежі і Запорізькою Січчю загін українських коза-

ків чисельністю 2600 осіб на чолі з майбутнім гетьма-

ном України Богданом Хмельницьким у березні 1645

року прибув морським шляхом із Ґданська до Франції.

Загін складався із двох полків на чолі із старшинами

Сірком та Солтенком і, як самостійна частина, входив

до складу французької ар-

мії принца де Конде16. За-

порожці відзначилися при

облозі неприступної із су-

ходолу фортеці Дюнкерк17,

зайнятої іспанцями. У жов-

тні 1646 року Сірко здобув

фортецю штурмом з боку

моря та суходолу. Францу-

зи гідно оцінили героїзм і

військову майстерність ко-

заків і пізніше встановили

на березі протоки Па-де-

Кале погруддя Івана Сірка.

Повернувшись із Фран-

ції, Богдан Хмельницький

Принц Конде Луї ІІ

у 1648 році був проголоше-

Бурбон

ний гетьманом Запорізького війська і (1621-1686). почав

Визволь-

ну війну українського народу 1648-1654 років про-

ти польсько-шляхетського панування. У цій тривалій

кровопролитній війні активну участь брав Сірко. Піс-

ля смерті Богдана Хмельницького Сірко з 1657 по 1680

рік, бувши полковником і кошовим отаманом Запорізь-

64

кої Січі, перебував у центрі воєнних і політичних под-

ій, що відбувалися в Україні. Його діяльність співпала

з дуже важким для України часом. Між Московською

державою, Польщею і Туреччиною точилася безпе-

рервна боротьба за володіння Україною. Україна була

розірвана на Лівобережжя і Правобережжя, а поміж

ними знаходилася Запорізька Січ — організація воле-

любних професійних військових людей, запорізьких

козаків. Усередині України тривала безперервна бо-

ротьба за володіння гетьманською булавою.

Історична заслуга Сірка, який був щирим патріотом

і безмежно любив свою батьківщину, полягає в його

змаганнях за її волю і незалежність усіма доступни-

ми йому засобами. Тому він заради вільностей укра-

їнців і незалежності України вступав у союзи з різ-

ними політичними силами. Йому доводилося битися

проти турецького султана і кримського хана і воювати

з ними спільно, діяти на користь московського царя і

проти нього, воювати з польським королем і за короля,

боротися з одним гетьманом проти іншого і навпаки.

З часів Богдана Хмельницького запорізькі козаки хоча

і визнавали над собою протекцію московського царя,

але вважали себе людьми вільними і ні від кого неза-

лежними. Як далекоглядний політик, Сірко розумів, до

чого повинен привести протекторат Москви над Запо-

ріжжям і Україною, і кидався з одного боку в другий,

щоб забезпечити їх незалежність, кажучи при цьому,

що «нужда закон зминяє».

У 1658 році подільські козаки обрали Сірка Він-