Останнім подзвонив італієць, що назвався Вінченцо Аргентіно і повідомив, що в нього є кімната. На всі мої подальші запитання я почула лаконічну відповідь:

– Приїхати,– побачити.

Пояснив, як доїхати, і поклав трубку.

Аргентіно був італійцем з Мілану, років 35, за фахом – водій вантажних автомобілів. Невисокого зросту, з густим, але не кучерявим чорним волоссям, в темних окулярах і білих штанах. Саме таким я завжди уявляла собі Остапа Бендера. Першим, що він сказав, коли ми зустрілися, було:

– Я дуже поганий володіти німецька.

Як це йому вдалося після десяти років життя у Фрайбурзі, назавжди залишилося для мене таємницею.

Вінченцо жив у чотирикімнатній квартирі недалеко від центру міста. Відтоді, як від нього пішла дружина, і він залишився жити з дочкою, Енцо (він відразу запропонував називати себе по-домашньому) шукав безкоштовну домогосподарку. Будучи безробітним, він не міг дозволити собі послуги платної прибиральниці. Четверта кімната в квартирі була вільною, тому моє оголошення зацікавило Енцо.

Під час п“ятигодинного спілкування з господарем помешкання, я

намагалася довідатися:

а) якими будуть мої майбутні обов“язки;

б)коли можна буде здійснити переїзд;

в) де я спатиму першої ночі ( в запропонованій мені кімнаті крім кошика з брудною білизною не було більше нічого).

Але довідатися вдалося лише, що:

а) Енцо ненавидить насильство;

б) на світі існують тисячі жінок, але тільки в одну з них можна закохатися по-справжньому;

в) Енцо зневажає всіх осіб жіночої статі, крім своєї доньки;

г) донька – найдорожче, що у нього є;

д) всі жінки прагнуть тільки одного;

ж) всі жінки прагнуть тільки того, аби обдурити чоловіка;

з) всі жінки прагнуть тільки того, аби використати обдуреного ними чоловіка;

е) всі жінки – відьми, і тому їм не можна вірити;

є) у жінок можна закохуватися, але їх треба зневажати;

й) все вищесказане стосується всіх жінок, але не тієї одної, у яку можна закохатися насправді;

к) на світі існують тисячі жінок, але тільки в одну з них можна закохатися по-справжньому;

л) Енцо ненавидить насильство.

Сам Аргентіно поцікавився лише, чи в мене немає проблем із наркотиками, і, почувши, негативну відповідь, запропонував мені стати йому донькою, а його доньці,– матір“ю. Я ще раз запитала, коли можна буде здійснити переїзд і почула:

– Хоч зараз. Їдь, забирай свої речі, і переселяйся. Правда, потім мене може не бути вдома. Але може і бути.

Я запропонувала домовитися на якийсь інакший день і годину, коли Енцо точно буде вдома, на що почула у відповідь:

– Ти сприймаєш все занадто серйозно. Посміхнися, і в тебе стане менше проблем.

В день переїзду Енцо зустрів мене в засмальцованому халаті, із сяючою усмішкою, і склянкою вина в руці

– Чого ж ти не повідомити сьогодні що приїхати. Я позичити друг машина, і перевезти тебе і твоя майно. Я сьогодні вільний день. Гріх займатися справи, коли на дворі сонце. Я тому не планувати нічого наперед, бо ніколи не знати, який день сонце.

З кімнати, котра відтепер мала стати моєю, зникла випрана білизна, але більше нічого не змінилося. Я спробувала ще раз поцікавитися на рахунок ліжка, але Енцо, і далі широко усміхнений, ширше відхилив двері своєї спальні:

– Достатньо тобі місця?

– Але ж це твоє ліжко.

– Моя люба, я вже тобі казати і ще не раз повторити. Ти занадто серйозно сприймати життя. Ловити мить, і насолоджуватися нею, поки молода. Ось чиста рушник, іти змити твій втома, а потім ми понасолоджуватися це яскравий сонце і ця прекрасний вино. Все, що ти потрібно, стояти на горище. Коли я мати вільна час, ми обставити твій кімната. А зараз я спати у вітальня.

Після душу настрій в мене трохи покращився. Я теж одягла халат та домашні капці, і ми з Енцо розташувалися на балконі ласувати сонцем і вином. У процесі поступового спорожніння пляшки мені ще не раз пощастило почути викладену у стислому варіанті 12 заповітів життєву позицію Енцо, а також глибоку життєву мудрість про те, як важливо ловити мить, посміхатися і не сприймати все занадто серйозно. Енцо говорив дуже повільно, довго підшукуючи потрібне слово і намагаючись увиразнити сказане кожним порухом тіла. Відчувалося, що він часто виголошує цей монолог, але як кожен справжній митець, щоразу намагається знайти нові нюанси, вдосконалити форму і зміст:

– Розумієш, (це було його улюблене звертання і слово взагалі), розумієш, ти просто ще занадто юна і недосвідчена, щоб зрозуміти простий істина. Цей істина простий, як день і складний, як життя. Деякий доводитися прожити життя, перш ніж вони цей істина збагнути, розумієш. Я повторювати це знову і знову, хоча ти все одно занадто молода, щоб це збагнути. Розумієш, на світі існувати тисячі жінки, мільйони, мільярди, більярди жінки. Кожна з них по–своєму гарна, розумієш? Якщо захотіти, то в кожна з них можна закохатися. Я, наприклад, закохатися тисяча рази на день. Кожна з вони можна навіть мати, якщо захотіти. Кожен чоловік може здобути десятки, навіть сотні жінок, якщо постаратися. Але все це нічого не означати. А знаєш, чому? Ні, ти не знаєш, ти ще занадто молода і недосвідчена, щоб знати. Все це нічого не варто, бо закохатися по справжньому можна лише в одна, розумієш, в одна…