Шрифт:
…
A. СУТНІСТЬ ЯК ОСНОВА ІСНУВАННЯ
а. Чисті рефлексивні визначення
) Тотожність
§ 115. Сутність світиться в собівидимістю, або є чиста рефлексія; таким чином, вона є лише відношення із собою, але не як безпосереднє відношення, а як рефлексування, вона є тотожність із собою.
Примітка.Ця тотожність є формальнаабо розсудковатотожність настільки, наскільки її втримують і абстрагуютьвід відмінностей. Або, швидше за все, абстракціяі є зважування цієї формальної тотожності, перетворення в собі конкретного в цю форму простоти, байдуже, чи відбувається це перетворення так, що частина наявного в конкретному різноманітті опускається(за допомогою так званого аналізування)і виділяється лише однайого частина, або так, що, опускаючи відмінності різноманітних визначеностей, їх зливають в однувизначеність.
…
) Розходження
§ 116. Сутність є лише чиста тотожність і видимість у собі, оскільки вона є співвідносна із собою негативність і, отже, відштовхування себе від себе; вона, отже, суттєво містить у собі визначення відмінностей.
…
) Основа
§ 121. Підставає єдність тотожності й відмінності, вона є істина того, чим виявилася відмінність й тотожність, рефлексія-в-себе, що є настільки ж і рефлексія-в-інше, і навпаки. Вона є сутність,покладена як тотальність.
…
b. Існування
§ 123. Існування є безпосередня єдність рефлексії-в-себе й рефлексії-в-інше. Тому воно постає як невизначена безліч існуючих як рефлексованих у себе й одночасно також видимих в іншому (in-Anderes-scheinen), відносноіснуючих, які утворюють світ взаємозалежностей і нескінченного зв’язування основ і того що обґрунтовується. …
…
с. Річ
§ 125. Річє тотальність як покладений в єдиному розвиток визначень основи й існування. З боку одного зі своїх моментів - рефлексії-в- інше– вона має в собі відмінності, завдяки яким вона є визначенай конкретна річ…
…
B. ЯВИЩЕ
§ 131. Сутність повинна з’являтися.Її видимість (Scheinen) у ній є її зняття в безпосередність, яка як рефлексія-в- собі є стійке існування(Bestehen) (матерія), тоді як формає рефлексія-в-інше, що знімає себе як усталене існування. Видимість є те визначення, завдяки якому сутність є не буття, а сутність; розвинута ж видимість є явище. Сутність тому не перебуває позаявищем або по ту сторонуявища, але саме тому, що сутність є те, що існує, існування є явище.
Додаток.Існування, покладене в його протиріччі, є явище. …
Явище є взагалі важливий щабель логічної ідеї, і можна зазначити, що філософія відрізняється від буденної свідомості тим, що вона розглядає як просте явище те, чому буденна свідомість приписує значимість сущого й самостійність. Але при цьому важливо ґрунтовно зрозуміти значення явища, а саме: коли говорять про що-небудь, що воно є тількиявище, це може бути неправильно зрозумілим в тому смислі, начебто в порівнянні із цим є лише суще, що з’являється,або безпосереднє,є щось вище. Але тут все постає навпаки: явище є щось вище, чим просте буття. Явище є взагалі істина буття й більш багате визначення, чим останнє, оскільки містить у собі об’єднаними моменти рефлексії-в-себе й рефлексії-в-інше, тоді як буття, або безпосередність, навпаки, ще односторонньо позбавлене відносин і залежить лише від себе. …
…
С. ДІЙСНІСТЬ
§ 142. Дійсність є те, що відбулося як безпосередня єдність сутності та існування, або внутрішнього і зовнішнього. Виявлення дійсного є саме дійсне, так що воно в цьому виявленні також залишається суттєвим і лише настільки суттєвим, наскільки воно є в безпосередньому зовнішньому існуванні.
Примітка.Раніше ми мали як форми безпосереднього буттяй існування; буттяє взагалі нерефлексована безпосередність і перехідв інше. Існуванняє безпосередня єдність буття й рефлексії; саме тому воно - явище,що виникає з основи й поринає в основу. Дійсне є положенністьцієї єдності, як відношення, що стало тотожним із собою; воно тому не піддається переходу,і його зовнішність("Auerlichkeit) є його енергія; воно в останньому рефлексовано в себе; його наявне буття є лише прояв себе,а не іншого.
…
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. ВЧЕННЯ ПРО ПОНЯТТЯ
§ 160. Поняття є те, що вільнеяк суща для себе субстанціальна могутність,і є тотальність,у якій кожний з моментів є ціле,являючи собою поняття, і покладене як нероздільна з ним єдність; таким чином, поняття у своїй тотожності із собою є в-собі-і-для-себе-визначене.
Додаток.Точка зору поняття є взагалі точка зору абсолютного ідеалізму, і філософія є пізнання за допомогою понять, оскільки все те, що інша свідомість вважає сущим і самостійним у своїй безпосередності, у ній пізнається лише як ідеальний момент. У розсудковій логіці поняття розглядається звичайно тільки як проста форма мислення й, говорячи більш точно, як загальне уявлення; до відповідного (untergeordnete) трактування поняття відноситься так часто повторюване з боку відчуття й серця твердження, начебто поняття як таке є щось мертве, пусте й абстрактне. На справді ж все є навпаки: поняття є принцип усякого життя і є, отже, разом з тим цілком конкретне. Це є висновком із усього зробленого дотепер логічного руху й не вимагає тому тут доказу. Що ж стосується протилежності між формою й змістом, висунутої проти поняття як чогось нібито лише формального, то цю протилежність разом з усіма іншими, за які міцно тримається рефлексія, ми вже залишили позаду як діалектично (тобто через себе) подолану, і саме поняття містить у собі як зняті всі попередні визначення мислення. Звичайно, поняття варто розглядати як форму, але як нескінченну, творчу форму, яка містить у собі всю повноту всякого змісту й постає разом з цим його джерелом. Можна також називати поняття абстрактним, якщо під конкретним розуміти лише почуттєве конкретне й взагалі безпосередньо сприйняте... Але однак поняття, як ми підкреслили вище, є й той же час цілком конкретне настільки, наскільки воно містить у собі в ідеальній єдності буття й сутність і, отже, все багатство цих двох сфер.
…
§ 161. Поступальний рух поняття не є більше ні перехід, ні видимість в іншому, але є розвиток,тому що розрізнене одночасно безпосередньо покладене як тотожне з іншим і із цілим і визначеність покладена як вільне буття цілісного поняття.
…
§ 162. Вчення про поняття ділиться на: 1) вчення про суб’єктивне, або формальне,поняття; 2)вчення про поняття як визначеному до безпосередності, або вчення про об’єктивність;3) вчення про ідею, про суб’єкт-об’єкт, єдність поняття й об’єктивності, про абсолютну істину.