Так жили ластівочки під дахом лісничівки. З самого ранку аж до вечора ластівки кружляли в повітрі, щебечучи біля дому.

У Лясі була приятелька: сільська пастушка Юстина. Вона заходила до Лясі, гралася з нею її іграшками, причому співала бойківських пісеньок та розказувала різні сільські історії. Ласувала вона радо, а цукор любила над усе. Часом і стрічку до кіс дарувала їй Ляся. Юстина мала чорні виразні очі, що дивилися злодійкувато з-під хустини. Вона знала, де й яке гніздечко, яка це пташинка, скільки яєчок знесла та скільки малих вивела. Лазила по деревах тихо й зручно, як кицька, викрадала з гнізд яєчка або пташок. Вона навіть джмелів не боялася, бо, знайшовши в землі їхнє гніздо та обганяючись від них гілкою, викрадала їм мед. О, Юстина не боялась нікого, навіть пана Вірстюка: вона крала із саду зелені, ще тверді яблука.

(………………………….) [1]

………….дуже погано. На розправу він не пішов, замкнувся в своїй хатці, заліпив отвір та ліг спати. Проти того довелося вжити сили: його власний оборонець Роман узяв цілу хату разом із Слимаком на спину й притягнув до суду. Оце тепер Слимакова хата стоїть перед суворим обличчям суду, а Павло спить. Хай собі суд радить на здоров’я!

Прокурор: Обвинувачений, прошу вас відповідати, мовчанкою тільки шкодите собі!

Немає відповіді.

Оборонець: Прошу Високий Суд дозволити мені говорити від імени мого клієнта. Він є нездоровий.

Прокурор: Чи приклав лікарське свідоцтво?

Довелося шукати в актах, та ніякого свідоцтва Павло Слимак не приклав. Справа була проста, він був здоровий, як тільки може бути здоровим слимак, але вдача в нього брутальна й нечемна. Врешті, він звик легковажити небезпекою, замкнувшись у своїй хаті. Хай там інші турбуються своїми шкодами! Тож мусів Суд вести розправу, не почувши від нього ні слова.

Оборонець: Прошу, Високий Суде, вислухати моїх слів…

На лаві Присяжних рух. Це Ічок задрімав підчас розправи, і Мая хотіла збудити його поштовхом у бік. Але тому, що його тіло наїжене голками, вона поранила собі лапку, та, пом’явкуючи, почала її смоктати. Ви теж, поранивши пальця, зараз же стромляєте його в рот.

Предсідник: Панове Присяжні, прошу спокою й уваги!

Оборонець: Високий Суде! Ми чули, які злочини закидають панові Павлові Слимакові, але коди ми їх розглянемо, то вони не виглядають так тяжко. Пані Настурція й Петунія втратили дещо з своїх листків, це правда, але ж листки й так раніш чи пізніш мусіли б пожовкнути й відпасти. Врешті, їхнє призначення годувати голодного.

Прокурор: Пане Меценасе, ви не праві. Листки є власністю пань покривджених, і нікому до того діла, що з ними станеться, немає. А годувати вони мають своїх дітей: Пуп’янки, Квітки та Насіння, але не чужих грабіжників.

Оборонець: За параграфом морквайцять, розділ заяцільйон Карної Процедури, пан Слимак має право добувати собі їжу. Він не нищив усіх тих листків зі злоби, тільки для своєї потреби відживлятися.

Прокурор: Йому давали завжди доволі харчів, а згідно з параграфами, не вільно вбивати нікого, ні шкодити кому, коди цього не вимагає життєва необхідність: заспокоєння голоду.

Оборонець: Так, це правда! Але ж харчі, що їх давали панові Слимакові, неповноцінні. Були ними мертві листки й бракувало в них Вітамінів, Мінеральних Солей. Крім того, вони шкодили своєю одноманітністю. На доказ правди, прошу переслухати пань: Вітамін А, Б, Ц, усіх пань Мінеральних Солей та лікаря, спеціяліста від відживи, Доктора Чорногуза.

Прокурор погоджується переслухати свідків, і на цьому, на той день, відкладають розправу. Дальший біг розправи дня 10. липня 1934 року. Звіт скорочений, щоб не нудити Читачів. Кому цікаві подробиці, читайте, будь ласка., акти справи Павла Слимака.

— З переслухання свідків виходить, що Пань Вітамін А, В, в листі Капусти зовсім не було, але ж Пані Вітаміна Ц була в цілій своїй достойності. Далі були Мінеральні Солі… але не було Пані… (тому, що лікар Чорногуз ужив дуже наукової латинської назви, ми не зрозуміли її й не запам’ятали, також і судовий писар на цьому місці посаідив велику чорнильну пляму). Як би не було, лікар Чорногуз стверджує, що цих Пань для життя не конче потрібно, але для здоров’я й доброго настрою вони можуть бути корисні. Беручи до уваги одноманітний харч, низьку температуру тіла пацієнта, обмежену спроможність рухів, обнижений обмін речовин, змінені обставини життя, не зовсім справне діяння кишок… коротко (гарне мені коротко: двадцять сторінок машинового друку, повного латинських назв!) коротко: такий харч міг спротивити Панові Слимакові.

Суд дещо довше затримався над лікарським актом, і справа неприйнятного харчу довела до жвавого обміну думок між Оборонцем і Прокурором. Врешті, довелося зробити перерву, бо Суддя Присяжний Мая мусіла йти подряпати в своїй скриньці з піском, а Суддя Присяжний Ічок, діставши мисочку борщу, їв надто поквапно та ще й голосно мляскав язиком, що перешкоджало промові Оборонця.

Промова Оборонця:

Високий Суде!

Оцей, тут приявний мій клієнт, пан Павло Слимак (Сміх між публікою, Предсідник дзвонить) — Прошу не сміятися! Він є в хаті, хоч і спить. А раз його хата є на розправі, раз він без хати не вміє обходитись, але понеже хата має двері, а хоча двері заліплені й позаяк поза ними є нога Пана Павла, і тому, що пан Слимак має ногу, то він є приявний на Суді.