26 червня.

Знайшла у шухляді термометр для води. Лишенько — він купає її власноруч! А сина мив єдиний раз у житті, і то мало не в окріп запхав дитину. Тут йому, бачте, не спало на думку скористатись термометром!

1 липня.

Возив Лялюсю до сивого дідка з вусами. У неї, бач, із гальмами не все гаразд. На поворотах її, бачте, заносить. Чекай, коханий, як мене почне заносити — тоді ти зрозумієш, що таке жінка, в котрої відмовили гальма!

7 липня.

Учора поцілував мене в щічку!!! Через дрібничку — подарувала брелок на ключі. Тішився, як дитина. Ні, я таки вирву з його серця ту гадюку!

13 липня.

Якби ж то…

Купив їй музичний центр із комп'ютерним управлінням. Японський, зовсім крихітний, проте ціна, як за живого циклопа. А я надалі псуватиму диски пошарпаною тайванською пательнею. Отакої…

15 липня.

У чоловіка горе — Лялечка кашляє. І чхає, як кобила. Пропадає біля неї удень і вночі.

Між іншим, коли грипую я, то ледве чаю з малиною допросишся. В аптеку за аспірином три години вибирається, доки не посинію. Та й у доньки хронічний гайморит. І що? Скільки прошу звозити дитину до пристойного отоларинголога. «Переросте!»

Не втрималась: виказала йому все. Наболіло.

Образився. Мовчки глянув на мене і — до Лялечки. Згоріла б вона, та його Зозулька…

19 липня.

Приїхав той сивий пан із вусами, довго її вистукував, слухав. Сказав, кепські справи. Забрав до себе, щоб обстежити ретельніше.

20 липня.

Другий день не бачиться з нею. Ходить, як у воду опущений. Боюся, щоб і собі не нажив болячки з нервів.

22 липня.

Три години ліпила вареники з вишнями. Змолотив дві миски.

— Смачно? — питаю.

— Дякую, — каже, — добрі пельмені. Тільки часнику забагато.

Я більше не можу так жити!

25 липня.

Сьогодні Лялечка (Зіронька. Крихітка) повернулася. Він сам по неї їздив. Світиться від щастя. Та й вона така собі нівроку, аж виблискує з боків.

Зате я на межі. Передчуваю біду.

25 серпня.

Не прийшов додому ночувати. У Лялі знову були проблеми, не міг її залишити. Повернувся під ранок, увесь перемазаний чимось чорним і масним. До того ж, цей уїдливий, ненависний запах! Усе, Лялечко! Ти сама підписала собі вирок. Тобі кінець.

25 серпня, 5 год. ранку.

Світало. Чоловік мирно посапував, відвернувшись до стіни. Вуста розтягнулися в блаженній усмішці. Мабуть, бачив уві сні її мерзотну пику.

Встала. Взула капці, накинула халат з великими кишенями. Сховала в одну молоток, у другу — величезну викрутку. Здалося ще б і сокиру, та раптом хтось помітить. До того ж — банально, достоєвщина якась. Вийшла з будинку. Руки трусились, зуби нервово цокотіли, але дороги назад не було. Я мушу бути мужньою. Я повинна її знищити. Заради спокою. Заради кохання. Заради дітей.

Я підкралася до неї ззаду. Дістала молоток. Вдарила. Раз, другий, третій. Ось тобі, Крихітко! Ти заслужила, Зозулько! Я наносила удари повільно, ритмічно, із насолодою. Дзвін битого скла звучав, як музика. До, ре, мі… Так тобі! Плювати, що ти така гарна! Подумаєш — іномарка!

Фа, соль, ля… — це вже «співали» фари. Так само, із насолодою, я трощила кузов, далі дібралася до салону, здерла обшивку, продірявила викруткою колеса. Давно не відчувала такого полегшення. Весь біль, вся мука покинутої жінки були тепер у тому молотку, і я била свою суперницю, не знаючи втоми і жалю. Ось тобі, нещасна «Маздо», будеш знати, як забирати чужих чоловіків!

Я заспокоїлась лише тоді, коли машина перетворилась на купу металевого брухту.

Вийшла з гаража. Тихцем пробралася у свою спальню. Чоловік так само мирно посапував. Я притулилася до рідної гарячої спини. «А коробка передач ні к бісу, треба перебрати», — пробурмотів він уві сні. Тссс… — погладила я його по голові. Спи, коханий, спи. Сьогодні вранці ти прокинешся вільною людиною. Я покажу тобі нове життя, і ти переконаєшся, яке воно прекрасне! Я подарую тобі сонце, я дам тобі небо, я навчу тебе ходити ногами по траві. Ми візьмемо дітей і підемо (підемо, а не поїдемо!) до лісу. Блукатимемо не по асфальту, а стежками, слухатимемо замість мотора пташиний спів, вдихнемо не випари бензину, а чисте повітря. Повір, коханий, життя варте того, щоб вийти із задушливого салону авто. А поки — поспи ще з годинку. Спи…