Шрифт:
(гукає)
Наш, наш Палладіон! Сюди, герої!В одчинену браму лавою суне ахейське військо.
Кассандра
(волає, зібравши всю силу)
Прокинься, Троє!! Смерть іде на тебе!!!В царськім дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла. Еллінське військо хутко сповняє весь майдан і розтікається в різні боки по вулицях Трої. Незабаром здіймається в місті великий лемент, пере- бігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі; за ними навздогін збройні елліни, кого хапаючи, кого вбиваючи. Згодом займається пожежа. Дедалі втікачів і догонів меншає, але частіше з'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов'язаних у стяж троянців і троянок, одних заводять у храм, інших виводять за Скейську браму, інших примушують сідати долі на майдані, тоді тії падають ницьма на землю і голосять. Бранок а Пріамової родини ставлять і садовлять у портику храмовім, коло Кассандри. Коли заметня потроху втихає, то коло Кассандри вже є Андромаха, Поліксена і ще скілька жінок.
Андромаха
(ридає)
Моя дитино! Синоньку єдиний! Навіщо я тебе на світ родила! Розбили!… Вбили!… Кинули об камінь!…Поліксена
Ой, лихо тяжке! Батеньку! Матусю! Наложницею стане ваша доня!Інші жінки з царської родини
Тепер же ми рабинями й сконаєм!… Рабинями… Далеко на чужині…Андромаха
(до Кассандри)
Чого ж мовчиш? Чом смерті не віщуєш? Тепер нам смерть була б єдина втіха.Кассандра
(з страшним спокоєм, якимсь неживим голосом)
Тут б такі, що іншу втіху знайдуть.Андромаха
Проклін на тебе!Кассандра
(як і перше)
Так, проклін на мене, бо я тепер побачила найгірше. Троянки у неволі і - живі! Обходять кросна, розділяють ложе, дітей годують еллінам на втіху… Прокляті очі, що такеє бачать!Андромаха
Уста прокляті, що такеє кажуть!Кассандра
Проклін на мене, я мовчать не вмію!Ведуть у храм пов'язаних троянців з царської родини, між ними Гелен.
Гелен
(проходячи повз Кассандру)
Радій, Кассандро, ти перемогла!Кассандра
Ти переміг. Ти вбив мене сим словом. Мій розум зламаний, твій піде в світ, ти ним і переможців переможеш, а мій погасне вкупі з сим пожаром…Гелена
(біжить через майдан, за нею Менелай з мечем)
Рятуйте, браття-елліни! Рятуйте! За віщо він мене скарати хоче? Зрадливо, силоміць я взята в Трою, я бранкою нещасною жила, щодня по ріднім краю сльози ллючи!Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом.
Менелай
Ось кров Парісова на сім мечі твоєї крові прагне!Кассандра
Ой, Парісе!Поліксена
Мій братику!Андромаха
Нещасний!Гелена
(оточена молодими вояками; раптом згорда)
Чоловіче! Ти справді хочеш покарать мене? Чи ти на те пролив се море крові за честь мою й свою, щоб тут прилюдно ганьбить її й плямити самохіть? То се такої шани дочекалась цариця Спарти? Хто ж тепер повірить цнотливості спартанок, як і цар свою царицю зрадницею вславив?(До вояків).
Чи й ви, спартанці, на таке пристали?Вояки-спартанці