— Не треба боятися. Якби був риск, Сандра б вас не прийняла.

— Чудово, — киваю я. — На вашу відповідальність. Магнітофон ви добре приховали? Якщо ви встигли записати навіть мою розмову з Франком… Цього я від вас не сподівався, люба.

— Я працюю згідно з розпорядженнями, Альбере. Здається, я вас уже попереджала.

Судячи з обличкованих мармуром сходів, у цьому будинку мешкають замолені люди. На третьому поверсі двоє дверей, однак латунна табличка з написом «Сандра Дейвіс» виключає помилку. Господиня відчиняє мені й веде до холу, значно просторішого й розкішнішого, ніж у квартирі Мод.

Сандра робить недбалий жест, мовляв, сідайте, якщо хочете, опускається в крісло, чекає, поки я зроблю те саме, потім, обхопивши долонями коліна, холодно запитує:

— Для чого ми зібралися?

— Гадаю, щоб приємно провести вечір.

— Гадаєте, але не певні.

— Це залежить не тільки від мене.

— Звичайно.

Одне слово, я помилився, сподіваючись побачити спокусницю, яка демонструватиме мені свої принади крізь напівпрозорий пеньюар. Блідо-синя домашня сукня Сандри зовсім не прозора й щільно закрита від шиї до п'ят, а вираз обличчя жінки аж ніяк не настроює на фривольний лад. Що ж, в такому разі можна приступати безпосередньо до теми.

— Не знаю, чим викликана ваша відвертість, але того вечора ви дали мені цінну інформацію про Ерліха.

— Я теж такої думки, — підтверджує Сандра без зайвої скромності. — Але інформація цінна тільки тоді, коли її беруть до уваги.

— Поговоримо й про це. Я хотів сказати, що прийшов відповісти на послугу послугою.

— Хто ж відмовиться від послуги! — знизує плечима господиня.

— Йдеться про мій ґешефт із Томасом. Ваш друг ясно дав зрозуміти, що з ґешефту виключається Райєн.

— Хто вам казав про Райєна? — Жінка підводить підмальовані брови.

— Я поінформований. Не можна працювати без інформації в такій галузі, як наша.

— Про Ерліха ви не були поінформовані.

— Я сказав вам, що дійдемо й до цього питання. А зараз кажу таке: ні в якому разі не можна виключати з угоди Райєна!

— Чому ви не скажете це Томасу?

— Я не настільки близько з ним знайомий. Не знаю, чи зрозуміє він. Мені здається, що з вами ми легше порозуміємось.

— Навряд. Хоч би з тієї причини, що я не знаю ніякого Райєна.

— Вам навіть не відомо, що він шеф Томаса?

— Вперше чую.

— Я вас розумію, — киваю я. — Така розмова, як наша, неминуче розпочинається з певної недовіри. Сподіватимемося, що так буде тільки спочатку. Того вечора я дуже серйозно поставився до вашої інформації. Тепер спробуйте ви терпляче вислухати мене.

— Саме це я й роблю — слухаю вас, — каже вона, байдуже дивлячись на мене.

— Ваш друг поряд з чисто службовою діяльністю дозволяє собі й деякі сторонні угоди…

— Які це сторонні угоди?

— Ну, подібні до тих, які він уклав з Ерліхом.

— Ясно. Той тип уже пустив у хід свої інтриги.

— Не хвилюйтесь. Я з розумінням ставлюся до цих речей. Така в мене професія.

— Отже, Ерліх роздзвонив…

— Не поспішайте… Я не сказав, що Ерліх. А втім, ваш друг був замішаний у подібних аферах задовго до появи Ерліха. Ще з тих часів, коли він був дипломатом у Нігерії…

І я викладаю ту давню історію, через яку Томаса мало не викинули з ЦРУ. Це справді брудна історія, що декому коштувала життя і принесла нашому герою кругленьку суму.

— В якому романі вичитали ви ці нісенітниці? — питає Сандра, терпляче вислухавши мене.

— Не знаю, як називається цей роман, але автор його — ваш друг. Якщо не вірите, спитайте в нього.

Остання фраза справляє помітний ефект.

— У вас є ще щось?

— «Ще щось» — найважливіше — наголошую я. — Воно стосується сьогодення. Коли ви справді не знаєте Райєна, то мушу вам сказати, що він не такий дурень, яким його вважає Томас. У Райєна є певні підозри відносно досьогоднішньої діяльності вашого друга. Райєн стежить за кожним його кроком. Райєн тільки й чекає нагоди застукати вашого друга на місці злочину, щоб викинути його й поставити замість нього свою людину. І саме в цю мить ваш друг сам кладе на гільйотину свою голову.

— Нехай так. Але що втрачаєте тут особисто ви? Адже для вас важливо одержати товар?

— Даруйте, але мені не потрібен товар, який може спричинити катастрофу.

— Чому катастрофу?

— А як же інакше? Адже Райєнові, щоб викрити Томаса, буду потрібний я? Це означає, що він спробує будь-що залучити мене на свій бік. А це, в свою чергу, означатиме широкий розголос справи, угоду оголосять недійсною, не кажучи вже про інші можливі ускладнення. Ні, такий бізнес мене не приваблює.