Шрифт:
— Те саме, звичайно, що написали в своєму рапорті.
Що від тієї хвилини, коли вони виламали двері й поки не пішли, у квартирі побувало тільки п'ять осіб.
— Отже, вони обидва, Густавсон і ті двоє, що забирали труп.
— Еге ж, саме так.
— І ти, звичайно, питав, чи вони дивилися під трупом?
— Питав. І Квастму сказав, що дивився. Крістіансон кілька разів блював, тому він більше стояв на сходах.
Мартін Бек не забарився натиснути знов:
— І ти вважаєш, що Квастму збрехав? Ренн довго зволікав з відповіддю.
«Адже він сказав «А», — подумав Мартін Бек, — то немає підстав так довго тягти з «Б»». Ренн помацав пластир на лобі.
— Недарма мені казали, що не вельми приємно попасти до тебе на допит.
— То що?
— Нічого, тільки виходить, що казали правду.
— Може, ти таки відповіси на моє питання?
— Я не фахівець із психології свідків, — мовив Ренн. — Але мені здалося, що Квастму казав правду.
— Тоді в тебе не сходяться кінці, — холодно зауважив Мартін Бек. — Ти припускаєш, що в кімнаті був револьвер, і водночас вважаєш, що патрульні казали правду.
— Тому, що іншого пояснення нема, — сказав Ренн. — Усе просто.
— Ну гаразд, Ейнаре, я й сам вірю Квастму.
— Ти ж казав, що не розмовляв із ним, — здивувався Ренн.
— Такого я не. казав. Я розмовляв з Квастму у вівторок. Але не мав нагоди спокійно побалакати з ним у кабінеті, а ти мав.
Ренн насупився.
— З тобою справді важко, — сказав він.
Він висунув шухляду в столі, витяг розлінієний блокнот, погортав його, видер один аркушик і простяг його Мартінові Беку.
— Ось тут відомості, що можуть зацікавити тебе. Адже Сверд недавно перебрався на Кунгсгольмен. Я з'ясував, де він мешкав перед тим. А потім уже не встиг туди піти. Ось адреса. Будь ласка.
Мартін Бек глянув на аркушик. Прізвище й номер будинку на Тулегатан. У тій частині міста, яку колись не без причини називали Сибіром. Він згорнув папірець і сховав до кишені.
— Дякую, Ейнаре.
Ренн промовчав.
— Ну, бувай.
Ренн тільки ледь кивнув головою.
Їхні стосунки ніколи не були особливо добрі, а сьогодні, здається, вони ще погіршали..
Мартін Бек вийшов з Реннового кабінету й відразу подався в місто. У кінці Кунгсгольмсгатан він перейшов мостом на Кунгсгатан, вийшов нею на Свеявеген і звернув у північному напрямку.
Не важко було б поліпшити свої стосунки з Ренном: сказати йому ласкаве слово, похвалити. І знайшлося б за що. Від самого початку розслідування смерті Сверда вели недбало, і аж після того, як його доручили Реннові, він поставився до нього так, як належало.
Ренн відразу збагнув, що револьвер міг лежати під трупом, а це дуже важлива обставина. Чи справді Квастму оглянув підлогу, коли забрали тіло? Адже, власне, ніхто б його не звинуватив, коли б він її й не оглянув. Густавсон і старший рангом, і сам слідчий, тож його категоричні висновки великою мірою знімали відповідальність з обох патрульних.
А якщо Квастму потім не оглядав підлоги, то все відразу міняється. Коли тіло забрали, патрульні запечатали квартиру й поїхали. Та що означає в цьому випадку «запечатали квартиру»?
Адже щоб зайти до квартири, поліції довелось виважувати двері із завісів, і перед тим їх добре вже покололи, то запечатування звелося до того, що патрульні натягли мотузку між одвірками й повісили. на ній стандартну картку, де було надруковано, що згідно з відповідним параграфом входити до квартири заборонено. Практично, звичайно, це нічого не означало: будь-хто і в будь-який час міг легко туди зайти. І так само легко винести що завгодно, наприклад, зброю.
Але з цього випливало, по-перше, що Квастму свідомо збрехав, та ще й так спритно, що йому повірив не тільки Ренн, а й Мартін Бек. А вони ж були стріляні зайці, їм не так легко забити баки.
По-друге: якщо Сверд сам себе застрілив, то навіщо комусь треба було викрадати зброю?
Явна нісенітниця.
Як і те, що застрілений чоловік лежав у замкненій зсередини кімнаті, в якій, видно з усього, не було ніякої зброї.
Сверд, мабуть, не мав ніяких близьких родичів. Відомо також, що він ні з ким не приятелював.
Але якщо ніхто його не знав, то кому потрібна була його смерть?
Треба з'ясувати цілу низку запитань. І, між іншим, перевірити ще одну деталь, пов'язану з тим, що сталося в неділю 18 червня.