– Тагда впєрьод, - молодик простягає Капітоліні праву руку.

– Спершу дайте ліву, ліва рука - це те, з чим ви народились.

– А права?

– Це те, як ви живете і що може вас убити.

Права рука у молодика тремтить.

– Не бійтеся, - підбадьорює його Капітоліна, - руки - не аналізи. З їх допомогою я не поставлю вам смертельний діагноз.

– Бачите, - починає Капітоліна, - це три головні лінії руки - лінія серця, лінія голови і лінія життя. На вашій руці домінує лінія серця. Вона найбільша, найяскравіша, найчервоніша. Це означає, що ви керуєтесь, як правило, емоціями, а не розумом. Не переживайте, так роблять більшість людей. Я не скажу, що це погано. Просто в житті треба у всьому знати рівновагу.

Треба вчитися володіти своїми емоціями, не дозволяти їм володіти вами. Бо емоції не завжди бувають добрі. Гнів, ревнощі, ненависть, образа - такі емоції треба гнати від себе геть, інакше рано чи пізно ви через них зробите щось таке, про що будете гірко шкодувати решту свого життя.

– Лінія долі, - продовжує Капітоліна, - починається біля зап’ястя і перетинає долоню по вертикалі. На лівій руці у вас є ця лінія, на правій - ні. Це означає, що ви досі не можете себе знайти. Метаєтесь від одного до іншого. Але часу не так багато. Вам треба сконцентруватись. Відкинути все зайве. Зрозуміти, що ви живете для чогось, а не просто так. Навіть рослини мають свій сенс, ви ж поки що живете без цього сенсу.

– А у вас є лінія долі?
– хитро всміхається молодик.

– Звичайно, є, - Капітоліна про всяке тримає обидві свої руки долонями вниз.
– В мене є ціль у житті, можете не сумніватись… Але продовжимо. Бачите ці короткі перпендикулярні лінії у підніжжі мізинця. Це лінії стосунків. У вас їх багато. Усі однаково короткі.

Молодик вигукує, не дослухавши:

– Не об’ясняйте - я розумію, що це значить. У мене багато жінок. Я люблю жінок, жінки люблять мене - не бачу тут нічого страшного.

– Справді не бачите?
– Капітоліна раптом стає серйозною і непривітною.

– О, я вас умаляю!

– Не треба мене умаляти, я і так невисокого зросту!
– Капітоліна відчуває, як на чолі проступає гарячий піт.
– Ви бігаєте за жінками аж ніяк не з любові. Любов’ю тут і не пахне. Ви не знаєте, що це таке - любов, і кидаєте жінок до того, як вони починають вас розуміти. Ви просто маленький самовдоволений індик, з куцою лінією розуму і без лінії долі, який корчить з себе велике цабе. Вами керує не любов, а лінь, нудьга і байдужість!

На мить Капітоліні здається, що маленьке велике цабе зараз її вдарить. Капітоліна відсувається назад, однак молодик на диво спокійно їй каже:

– А ви ще довго тут будете стояти, дарагая? Може, півасіка пойдьом вип’єм? Я приглашаю.

– Чому ти мені раніше не розказав, Коля?
– Капітоліна виловлює зі свого акваріума двох жаб.

Незрозуміло, як жаби туди потрапили. Жаби в супермаркеті не продаються і ніколи не продавалися.

– Але тепер усе піде по-іншому, Коля. Я все знаю. Я знаю, що ти німий.

Коля, як завжди, ніяк не реагує на Капітоліну. Віддирає двох приморожених восьминогів один від одного.

– Тільки мене страшенно цікавить одна вещь, Коля, - Капітоліна зіскакує з табурета і з сачком у руках підбігає до напарника.
– Не бійся, я нікому не розповім, якщо це таємниця, просто дуже кортить дізнатися.

Капітоліна стає навшпиньки, щоб дотягнутися до його вуха. Шепоче:

– Ти тільки німий, чи і глухий теж?

Коля нервово відштовхує Капітоліну від себе геть.

– Ну скажи мені, - канючить Капітоліна.
– Будь ласка! Кліпни одним оком, якщо тільки німий, а двома - якщо і німий, і глухий одночасно!

Коля дивиться на Капітоліну, мнучи в руках двох приморожених один до одного восьминогів. Жодного руху повіками.

Може він і сліпий теж, думає Капітоліна.

– Дєвушка, виловіть мені, пожалуста, рибку із акваріума, - делікатна жіночка приходить до Капітоліни за рибою регулярно. Очевидно, їй подобається спостерігати за тим, як Капітоліна відрубує рибам голови.

Капітоліна вагається.

В акваріумі плавають дві невідомо звідки взяті жаби і один старий дзеркальний короп. Короп ледь живий. Часто перевертається черевом догори, але Капітоліна встигла з ним подружитися.

– Вибачте, що я вам таке кажу, - каже Капітоліна делікатній жіночці, - я, чесно, і не маю права таке казати… але… ви впевнені, що хочете цю рибу?

Делікатна жіночка тупувато витріщається.

– Риба не свіжа, да?

– Ні-ні, риба свіжайша!
– схоплюється Капітоліна.
– Дивіться, як рєзвенько плаває догори пузом! Тут інше… Просто… а ви не пробували… ЇСТИ ОВОЧІ?