Шрифт:
— А що ж у вас! — запитала ображеним тоном Люкс. — Хто ж ваша героїня?
— Прачка.
— Прач-ка? — скоріше прошепотіла, ніж проговорила вона, дивлячись на Тоніо широкими очима. Чи не глузує він з неї?
— Так, звичайнісінька прачка, а втім, молода і симпатична, — спокійно відповів Престо. — А герой… герой — безробітний у лахмітті, який ходить по смітниках і збирає гачком кістки та ганчірки. Місце дії — підвали, горища і задні двори.
Люкс трохи оволоділа собою, посміхнулася.
— Ви жартуєте, Тоніо.
— Я говорю цілком серйозно. Мені, звичайно, було б дуже приємно, якби моя прачка мала вашу зовнішність. Контраст між багатством, яким природа наділила героїню, і тим, що дало їй життя, був би дуже ефектним, але, мені здається, вам нелегко було б увійти в таку роль.
Обличчя Люкс раптом втратило всю свою чарівність. Воно стало холодне і майже зле. І Гедда відразу перестала цікавитись Престо. В її очах він був кінченою людиною. Пітч може бути спокійний: Престо сам скрутить собі в’язи.
— То що ж, міс, ви думаєте про нову роль? — запитав Тоніо, майже не приховуючи іронії.
— Пошукайте свою героїню серед прачок, містер Престо, — сказала вона льодяним голосом.
— Я так і зроблю, міс, — визивно весело відповів Престо і подумав: «Простенька Еллен — перлина порівняно з цією мішурою».
Говорити їм більше не було про що. Престо вклонився і вийшов.
Люкс нерухомо лежала на єгипетському дивані. Зараз вона й справді була схожа на Клеопатру, яку тільки що ужалила в груди змія. Нехай Престо скрутить собі в’язи — їй це байдуже. Але як він міг так легко розлюбити її? Невже вона почала втрачати жіночу чарівність? Ця думка примусила Люкс похолонути. її чарівність — її капітал… «Ні, ні,— заспокоювала вона себе, — жодне дзеркало не говорить мені про те, що я починаю марніти. Тут щось інше. Можливо, наслідок метаморфози, якої зазнав Престо, а може, він захопився… якоюсь прачкою. Тим гірше для нього! І він смів ще мріяти про мене!..»
А Престо, повертаючись на автомобілі додому, в свою чергу думав про Люкс:
«Вона залишається однією з найчарівніших жінок. Це безперечно. Але чим ближче пізнаєш її як людину, тим більше розчаровуєшся. У неї нема іншої мети в житті, як гроші, нажива… Ні, все це зірки не мого небосхилу. Нову справу треба робити з новими людьми, і я знайду їх серед талановитої молоді!»
На порозі вілли Престо зустрів Себастьяна, який був чимось трохи збентежений.
— У нас гості, — сказав він.
— Хто? — неуважно запитав Тоніо, гадаючи, що хтось прийшов у справах.
— Пожильці приїхали. Літній містер і з ним молода міс. — І Себастьян хитро подивився на Престо.
— Це Баррі! — вигукнув Престо. — Нарешті! Де вони?
— У своїх кімнатах, нагорі. Розміщаються, опоряджаються з дороги. Місіс Ірвін допомагає їм.
Місіс Ірвін, яка переселилася кілька днів тому у віллу Престо, була поважна вдова, запрошена до Еллен як компаньйонка.
— Чудово! Чудово! — жваво вигукнув Тоніо. — Скажіть, щоб накривали стіл до сніданку у блакитній вітальні. Чотири прибори!
Еллен починає нове життя
— Дуже радий вас бачити, дорогий Баррі, — говорив Престо під час сніданку. — Я з нетерпінням чекав вас. Роботи по саму зав’язку.
— Мене затримала адміністрація парку, поки знайшли підхожого заступника. Вони дуже перебірливі і про кожного нового службовця спочатку збирають довідки: чи він не член профспілки, чи не брав участі в страйках тощо.
— Тепер мені буде легше, — сказав Престо і почав розповідати Баррі про стан своїх справ, у той же час поглядаючи на Еллен і місіс Ірвін.
Поважна дама, повна, флегматична жінка з сивіючим волоссям, була захоплена сніданком. Вона дуже любила добре попоїсти і подрімати в кріслі. І нова посада цілком задовольняла її. Від неї нічого не вимагали, крім того, щоб вона жила в домі і ні в що не втручалася. Приємна служба!
Еллен їла з апетитом молодої здорової людини, уважно прислухаючись до розмови і час від часу поглядаючи на Престо. Вона була одягнута в простеньке, добре випране і випрасоване власними руками плаття із світлого полотна.
Після сніданку місіс Ірвін пішла в свою кімнату, суміжну з кімнатою Еллен, подрімати під базікання свого давнього друга — зеленого папуги, а Престо повів Баррі та Еллен показувати віллу.
Він сподівався, що дикунка Еллен почуватиме себе ніяково в новому оточенні, але Еллен не виявляла ні найменшої ніяковості. Її не осліпили невидані краса і багатство вілли, хоч вона дуже зацікавилася творами мистецтва, які зібрав Престо. Показуючи на картини і скульптури, Тоніо називав імена художників, а Еллен часто доповнювала його пояснення. Мабуть, дядько немало попрацював над її освітою.