— То неодмінно скажеш мені, — вибухнув сміхом Бруннер. — В обмін, звичайно.

Що ж знає Бруннер? Може, він просто обманює? Адже Едвардова ланка чиста. Люди багато разів перевірені, ніхто не заарештований, та й досі не сталося нічого такого, що могло б викликати тривогу. А все-таки? Може, Данка була необережна? Центр знову вимагає інформації про Пулковського. На виконання завдання дано чотири дні. А як його виконати?

Офіціантка принесла каву. Клосс покуштував — вона була холодна і нічого спільного з справжньою кавою не мала. Поставив чашку і в цю мить у дверях кав’ярні побачив пана Ріолетто.

“Невже я чогось не догледів? — подумав Клосс. — Невже цей італієць стежить за мною?”

Ріолетто йшов до його столика.

— Добридень, пане обер-лейтенант, — привітався він. — Якщо ви нікого не чекаєте…

— Не чекаю, — сухо відповів Клосс. — Будь ласка, сідайте.

Ріолетто кинув на столик пачку цигарок і жестом покликав кельнерку. Через хвилину вона поставила перед ним чашку шоколаду.

— Я завжди п’ю шоколад, — пояснив він. — його в цій країні легше дістати, ніж у Берліні.

Клосс мовчав.

— А знаєте, пане обер-лейтенант, — вів далі Ріолетто, — я радий випадкові, який звів нас тут.

— Я дуже люблю випадкові зустрічі, — сказав Клосс, з притиском вимовивши слово “випадкові”.

Ріолетто розсміявся.

— Ви дуже недовірливі. Ви працюєте в абвері, правда?

— А чому ви про це питаєте?

— Я не питаю, а стверджую. Адже ви не вірите в мої надприродні можливості.

— Ні.

— А Бруннер іншої думки про це.

— Мій приятель Отто і я часто розходимося в поглядах, — пояснив Клосс. — Так буває. Я люблю конкретні факти.

— Ви ведете, — трохи невпевнено говорив Ріолетто, — одну й ту саму справу.

— Що ви маєте на увазі?

— Диверсію на заводі Райла. Я вже сказав Бруннерові, що ладний йому допомогти.

Клосс дивився на нього з напруженою увагою. Чого насправді хоче цей італієць? Чи не працює він на Бруннера? Можливо, Бруннер наказав йому стежити за Клоссом?

— Ви й мені хочете запропонувати свої послуги? — запитав він.

— Можливо, — відповів італієць.

— Навіщо ж, пане Ріолетто? Якщо ви працюєте на нас…

— Цього я б не сказав, — Ріолетто спокійно пив шоколад. — Я люблю інший стиль розмови, пане обер-лейтенант, а якщо часом і допомагаю… то це зовсім не означає… — І він одразу змінив тему: — Як почувається красуня дружина коменданта?

Клосс глянув на годинник. Наближалася за чверть перша.

У квартирі на вулиці Валовій, п’ятнадцять Едвард теж подивився на годинник.

— Тобі вже час, — сказав він Казикові. — Ти допустився помилки і дуже серйозної помилки. Тепер ти викритий і не мав права приходити сюди.

— А що ж я повинен був робити?

— Зникнути й перечекати. Ти добре знав, що без мого дозволу не маєш права приймати ніяких рішень.

— Це порядний німець.

— Це треба ще перевірити. Іди й чекай наказів.

Цієї миті пролунав дзвоник. Едвард поволі підвівся з стільця, швидким поглядом окинув кімнату і вкинув у тайник Казиків ескіз.

— Зброя при тобі? — запитав Казик.

Едвард поклав руку до кишені й підійшов до дверей.

— Хто там? — вигукнув він.

— Слюсар-водопровідник, — почулося у відповідь. — Вода від вас протікає на другий поверх.

Едвард відчинив і одскочив від дверей. Але не встиг. До передпокою вдерлося троє чоловіків у цивільному, в руках вони тримали пістолети. Один із них, це був саме Глаубель, збив Едварда на підлогу, двоє інших схопили Казика, коли він уже наближався до вікна. Боротьба тривала недовго. Руків’ям пістолета гестапівець ударив хлопця по голові. Казик повалився на підлогу. До квартири зайшов Бруннер, також одягнений у цивільне.

— Приведіть його до тями, — сказав він, показуючи на Казика.

Через деякий час Едвард і Казик сиділи на стільцях, тримаючи руки на столі. Гестапівець з пістолетом у руці не спускав з них очей, а Бруннер і Глаубель обшукували квартиру. Вони викидали з шафи білизну, відкривали шухляди, обмацували стіни. На нічному столику коло ліжка стояв будильник. Едвард знав, що він поспішає на дві хвилини. Стрілки наближалися до першої, а Янек був завжди пунктуальний. Ще чотири хвилини. Едварда огорнув страх а потім до нього знову повернувся холодний спокій. Як попередити Янека? На підвіконні стояв горщик з квітами, штора була трохи відтулена. Ще три хвилини…

— Ми побудемо тут трохи разом з вами, — промовив Бруннер. — Я сподіваюсь, що ви самі назвете прізвища й адреси спільників, але нам хотілося 6 зустрітися з ниміі тут, це прекрасне місце для такої зустрічі.— Він уважно дивився на Едварда. — Хвилюєшся, правда? Чекаєш візиту? Це дуже добре.

— Нікого я не чекаю і нічого не розумію, — відповів Едвард. — Панове, тут сталася якась помилка.

Глаубель вибухнув сміхом і підійшов до вікна.

— Помилка! — вигукнув він. — Ану, запитай оцього хлопця, — показав він на Казика. — Ще вчора він розповідав мені такі цікаві речі. — Глаубель поклав руку на горщик і виглянув через вікно.