Шрифт:
— Ага! — раптом переможно вигукнув Максим, і його палець затримався на одному з рядків. — Як це ми раніше проґавили! Дивися, ластівко: “Мікротом [12] квантовий для генних операцій, особистий екземпляр Мейсснера, 2097 рік”. Ось це я беру. Старина Мейсснер сам зібрав його, і відтоді в жодного генного інженера не було кращого інструмента. Отож тепер я король! У лабораторії всі полопаються од заздрощів…
— Не полопаються, — заспокоїла Ольга. — Той же Розсохін гляне на тебе улесливо, і ти подаруєш йому такий само. Й іншим теж.
12
Мікротом — лабораторний прилад, за допомогою якого одержують тонкі зрізи тканин тваринних та рослинних організмів для вивчення їх під мікроскопом.
— Там побачимо, — сказав Максим.
Натиснув на кнопку, через секунду він витягнув з ящика мікротом, цмокнув Ольгу і побіг в лабораторію — випробовувати новий інструмент. Ольга ж сиділа ще довго, майже до заходу сонця, зварила собі нову порцію чаю. Як людина розсудлива і запаслива, вона зробила близько десятка кришталевих розеток для варення (Родіон б’є їх немилосердно, а їсти з пластмасових не так приємно), потім подарувала собі запас фотопаперу й декілька чудових об’єктивів — Ольга працювала фотографом у журналі мод. Нарешті, поміркувавши, що непогано було б почитати перед сном що-небудь легеньке, вона вийняла з реструктора збірник старовинних повістей про сишиків і злочинців — колись вони називалися детективними…
Було зовсім темно, коли повернувся Максим, сяючи блаженством і потираючи руки на ходу. Розсохін не тільки зазирав у вічі, але й обіцяв віддати за мікротом половину своїх змін на головному регенераторі. [13] Інші не відставали: на ранок Максим мав створити ще шість копій мікротома Мейсснера, зате головний регенератор належав йому неподільно…
Спільними зусиллями вони загнали Родіона спати й лягли самі, посміюючись та обговорюючи план триденної прогулянки на байдарках за маршрутом, запропонованим одним з колег Ольги. А в саду, на дощатому столі, холонув під жасмином ящик, який здатен був завалити всю Землю імператорськими коронами, шоколадом і транзисторними схемами будь-якого призначення.
13
Регенератор — фантастичніш прилад для вирощування штучної живої матерії.
…Гравіхід спустився, підім’явши кульбаби. Максим з Ольгою відставили недопиті склянки і дивились, як наближається Бхасур. Він йшов по коліна в траві між двома рядами яблунь, з яких вітер уже починав струшувати достиглі плоди. Йшов і дивився, як у ніжній напівпітьмі сутінок пили чай найщасливіші люди на Землі, закусуючи сиром, яблуками і медом. Тільки чайничок для заварки був новий, антикварний, з чорного срібла. Та на кущах жасмину давно обсипалися квіти.
— Сідайте, — сказав Максим. — Можете одразу питати, а потім пити чай. Можете…
— …Але чай я вип’ю обов’язково, — посміхнувся Бхасур, сідаючи й одразу ж присуваючи до себе зелений сир.
— Гаразд, тоді я спитаю, — сказала Ольга. — Як поживає Медичний мозок?
— По-старому.
— Ви хочете сказати, що…
— Так. Без будь-яких змін у сигналах. Все та ж пара людей, найщасливіших на Землі. От лише ваш Родіон спочатку зробив якусь незрозумілу криву, величезний зліт. Потім лінія стрімко пішла вниз… і недавно знову піднялася. До попереднього рівня.
Максим з Ольгою перезирнулися, як змовни ки, — зніяковіло й лукаво.
— Ви вже вибачте нас, Бхасуре… Але в хлопчика нещодавно був день народження, і ми…
— Подарували йому вашу машинку.
— Він спочатку був на сьомому небі, наробив собі рицарських лат, золотих монет… начитався, знаєте…
— А потім йому набридло, і він закинув реструктор, так що ми можемо вам повернути…
— А Родька тепер будує загати на струмку, немов бобер! — рішуче закінчила Ольга і, не втримавшись, пирснула в долоню.
ДВОБІЙ [14]
На світанку 14 травня 19… року “нічні люди” з терористичної організації, яка вже встигла приголомшити країну страшними злочинами, захопили одну з найважливіших стратегічних ракетних баз. Одягнені в чорні сорочки і маски, терористи, як вороння, накинулись на, огорожу.
Головного приманкою для нападаючих був “Аякс”, у просторіччі “спейс фортресс”, тобто космічна фортеця. У череві гігантської ракети причаїлася, стиснувшись до розмірів залізничної цистерни, радіоактивна пустеля в тисячі і;вадратних кілометрів…
14
Ввірвавшись через свіжі виломи в огорожі, “нічні люди” змінили кумулятивні петарди на пістолети і ножі. Життя зберегли лише персоналу командного пункту. “Нічні люди” зігнали солдатів та офіцерів до головної панелі управління і тримали їх там, поколюючи ножами для перестраху. Командир загону зв’язався по радіо з ватажком організації, а той зі свого лігва в старому метрополітені — з президентським палацом.
Погрожуючи атомним ударом по столиці, він запропонував президентові звільнити із в’язниць усіх засуджених членів організації й самому з’явитися для переговорів. Президент попросив шість годин на роздуми. Ватажок дав йому годину.