— Найстаріший, тут необхідний ваш досвід! По суті, мета ваша не зміниться. Все ті ж Журавлі… А зараз — додому. Вам треба відпочити. А я ще хочу побачити і простих журавлів, земних.
Скільки я лежав? — запитав Кленов.
— Майже три доби.
— Он як… Наскільки я пам’ятаю, ви самі напросилися на мій корабель?
— Так… — відповів юнак розгублено. — Але…
— Ніяких “але”! — сказав старий. І це був знову колишній Кленов. — Із земними журавлями вам доведеться почекати, мій хлопче…
— Що ж ви хочете?
— Моя швидкість — на двадцять тисяч в секунду більша, — переможно виголосив Кленов. — Напрямок відомий… Земні зачекають А ми з вами ще раз подивимося на Чорни? Журавлів Всесвіту…