Став баркас біля причалу, де цвітуть сади тіняві.

Автанділ, жупана вдягши, тут поважно сів на лаві,

І прийшли до них по найму носії меткі й лукаві;

Витязь діяв так, неначе знався він в купецькій справі.

З того саду, де спинились, садівничий появився,-

На обличчя блискавичне він захоплено дивився.

Автанділ його покликав, з ним, як з вірником, повівся:

«Хто ви, люди? І чиї ви? Цар який тут оцарився?

Розкажи мені докладно,- мовив витязь цій людині,-

Що дешевше тут, і ціни тут які якій тканині».

Садівник сказав: «Ти сяєш, як у сонячнім промінні!

Що скажу - скажу по правді, не почуєш кривди нині.

Крізь морську державу нашу не проїдеш ти й за рік.

В нас це місто - Гуланшаро - є столицею повік,-

Всякий крам сюди привозять кораблями звіддалік.

Славний цар Мелік-Сурхаві - наш владар і захисник.

Хто з людей сюди потрапив - молодіють і старі:

Час минає тут в розвагах, в учтах, в співах, в милій грі.

Взимку й влітку квіти квітнуть, сонце сяє угорі.

Заздрять люди чужоземні нам у нашому добрі.

Тут купці, моторні люди, можуть добре вторгувати:

Продають товар, купують, мають зиск чи мають втрати;

Найбідніший люд за місяць може скарб собі придбати,

Краму всякого зібравши цілі купи та катати.

Садівничий я в Усена, він - водій купців верховний.

Розкажу я вам докладно, звіт про нього давши повний:

Сад оцей - його, приймає тут прибульців пан шановний,-

Перед ним найпершим ділом викладають крам коштовний.

Всі купці, сюди прибувши, із дарами йдуть до нього,-

Розпаковувати можна крам лиш тут, а більш - ні в кого.

Для царя бере він ліпше, розраховуючись строго.

Де завгодно люди можуть торгувати після цього.

Він людей, як ви, поважних привітати мусить зразу,

Власник заїзду повинен всіх приймать з його наказу,

Та пішов кудись він з дому - не вважайте за образу,

Він би любо та гостинно вас прийняв і цього разу.

Докладу Фатьмі-хатун я, молодій його дружині,

Доброзичливій, приємній, милостивій господині,

Що всі ви, до нас прибувши, потребуєте в гостині.

Увійдеш з гінцем до міста ти у цій іще годині».

Автанділ сказав: «Як знаєш, так тобі чинити слід».

Садівник побіг так швидко, аж ряснів на лобі піт.

Він Фатьмі доклав: «Пишаюсь, бо кажу вам про прихід

Дивовижного прибульця,- в нього сонцем сяє вид.

Сам купець він і господар на весь пишний караван;

Лик - мов місяць семиденний, кипарис - юнацький стан.

Він кораловим завоєм вкрив чоло, вдягнув жупан.

Про шовки, про ціни в місті запитав мене цей пан».

Враз Фатьма-хатун назустріч десять слуг до них послала,

В караван-сарай покласти їх товари наказала.

Увійшов трояндолиций, блиск рубіна і кристала,-

Кроком тигра, з міццю лева до її ступив він зала.

Полетіла чутка містом, люд прибіг зі всіх сторін,

Справа, зліва метушились: «Де проходитиме він?»

Той захоплено вдивлявся, той був вражений на скін,-

Всім жінкам потворним здався звичний вигляд їх дружин.

Як Усенова дружина, витязя Фатьма зустріла,

Гостю радісно вклонилась, гідну шану появила;

Привітавши, сів прибулець, і вона край нього сіла.

Видно, був їй до вподоби лик чудовий Автанділа.

Ще була Фатьма вродлива, хоч і літнього вже віку,

Повновида, смуглотіла, до вподоби чоловіку,-

Полюбляла гулі й учти, звучні співи та музику,

Мала строїв і завоїв, цінних одягів без ліку.

Уночі Фатьма бенкета впорядила юнакові.

Він приніс дари. Сказала, взявши їх: «Які чудові!»

Учта весело минула в частуваннях та в розмові,-

Час уже і спочивати, пишні ложа вже готові.

Вранці виклав він товари, розв'язавши їх без спіху;

Оцінив, одклав найкраще, що царю було б на втіху,

І пустив купців, додавши їм таку пораду тиху: