У цій публікації віршований абсурдистський епос Льюїса Керролла "Полювання на Снарка" представлений в українських перекладах Юрка Позаяка (повний текст), Володимира Верлоки (фрагмент: другий розділ), та в англійському оригіналі, що дає читачеві можливість для порівняння.
Льюїс Керролл
ПОЛЮВАННЯ НА СНАРКА
ПЕРЕКЛАДИ УКРАЇНСЬКОЮ
Переклад Юрка Позаяка
Полювання на Снарка
(поемагонія у восьми сказах [1])
Сказ перший
Висадка
«Ось де водиться Снарк! [2]» – загорлав Будодзвін
І десант розпочав обережно,
Всіх по черзі, за чуба тримаючи, він
Опускав у прибій прибережний.
«Ось де водиться Снарк! – вам кажу другий раз,
Має цим надихнутись команда,
Ось де водиться Снарк! – втретє мовлю до вас,
Що я тричі сказав – то вже правда!»
Будодзвін [3], що на подвиг подвиг колектив,
Не жалів задля справи горлянки,
Мідним дзвоном він совість команди будив,
А знічев’я частенько бив склянки.
В тій команді за юнгу готельний був Бой,
Борзописець-юрист вів їх спори,
Був там Брокер – крутих оборудок герой,
А Бриляр головні плів убори.
Більярдист мав до кия шалений талан,
Міг би всіх обіграти до нитки,
Та Банкір, щоб поліпшить фінансовий стан,
Всю готівку забрав до калитки.
Час згадати тепер – серед них був Бобер,
Знаний майстер ажурних мережив,
Він від смерті не раз експедицію спас,
Хоч як саме – ніхто не простежив.
З ними плив ще один, що всі речі забув,
Котрі був закупив у дорогу:
Парасольку й годинник, замок і засув,
І весь одяг, включаючи тогу.
Він старанно зібрав й спакував те майно
В сорок дві іменні куті скрині,
Та про це не сказав, і лишилось воно
На причалі лежати й донині.
Що він одяг забув – півбіди, далебі,
Бо на нім – сім халатів із вати,
А от справжня біда, уявіть-но собі:
Він забув, як його, в дідька, звати.
Відкликався на «Дик!» чи на будь-який крик,
На «Гори воно все!», «Рви перуку!»,
Або «Я тобі дам!», а чи «Як тебе там?»,
«Пропоную вам серце і руку!»
Спеціально для тих, хто вжива слів крутих,
Мав інакші він прізвиська й клички,
Ворогам вперекір звався «Плавлений сир»,
А для друзів – «Недогарок свічки».
«Він фізичний хиляк, з інтелектом – ніяк
(Це така Будодзвона ремарка),
Та хоробрий без меж, а хоробрість це все ж
Перша річ, як полюєш на Снарка!»
Серед зграї гієн він міг пить лимонад
(Хижі погляди – це ж так банально!)
Й лапа в ногу з ведмедем гуляв променад –
«Щоб підтримать тварюку морально!»
Він найнявся як Булочник булки пекти,
Та признавсь у відкритому морі,
Що спроможний пекти лиш весільні торти –
Всі були у невтішному горі.
Ну, й останній із них мав худий, довгий карк
І типове лице ідіота,
Й думку мав лиш одну, але думка ця – «Снарк»,
Будодзвін взяв його у роботу.
Він найнявсь як Бійник, бо на бійні мав стаж,
Та признавсь через тиждень дороги,
Що вбива лиш Бобрів. Реготав екіпаж,
Будодзвін втратив мову з тривоги.
Лиш хвилин через п’ять він спромігся сказать,
Що Бобер в них один є єдиний,
Ця тваринка ручна, член сімейства вона,
Її ворог – це ворог родини!
А Бобер, котрий був при дискусії тій,
Від образи ледь стримував сльози: