Шрифт:
Смерть від Снарка прийнять він готовий, як стій,
Від своїх же не стерпить погрози!
Він поставив вимогу, щоб злий Боброріз
Плив на іншому судні окремо.
Будодзвін заперечив, що це йде врозріз
З планом дій і ламає всю схему:
«Тут з одним кораблем маєш сотню проблем
(Навігація мудра наука!),
Керувати ж двома – навіть мови нема,
Не для мене принаймні ця штука!»
«Хай придбає Бобер гарний бронежилет,
Секонд-хенд підійде для початку», –
Так Бриляр підказав. – «Хай оформить білет
Страхування життя під печатку», –
Так порадив Банкір й тут же витяг папір,
Щоб утілити в справу пораду:
«Я за безцінь продам аж два поліси Вам –
Від пожеж і на випадок граду!»
Та завжди після цього недоброго дня,
Як траплявсь Боброріз десь поблизу,
Затихав наш Бобер, мов мале кошеня,
Й мав на диво похмуру мармизу.
Сказ другий
Промова Будодзвона
Екіпаж Будодзвона підніс до небес –
Що за шрам [4], елегантність, відвага!
А поважний який! Зразу видно ноблес,
А за мудрість – окрема повага!
Він придбав суперкарту заморських морів
Без найменших ознак суходолу.
Кожен в мапі відразу усе розумів,
Хоч морську й не закінчував школу.
«Не потрібні мені ці позначки нудні,
Полюси, паралелі й екватор!» –
Так гукав Будодзвін, й відповів весь загін:
«Ці дурниці придумав Меркатор [5]!
Решта мап – просто жах, в мисах всі, в островах,
Але наш Капітан таки сила –
Його мапа це клас, без дурацьких прикрас,
Ідеальна й незаймано біла!»
Та пригас їх кураж, як збагнув екіпаж,
Що улюблена їхня персона,
Щоб водити судно, знає тільки одно –
Калатати щодуру у дзвона.
Певним тоном не раз віддавав він наказ,
Що не дано збагнути нікому:
«Вліво дай правий борт! Курс тримати зюйд-норд!»
Що ж робити, скажіть, стерновому?
Часом також бушприт [6] він міняв на стерно:
«Але це вас нехай не дивує,
Цей феномен тропічний відомий давно,
Як судно, так би мовить, «снаркує»».
А стосовно вітрил був він повний дебіл
І одну мав єдину надію:
«Як на схід вітер дме, то на захід, бігме,
Корабель попливти не посміє!»
Та спаслись їхні душі, ось вони вже на суші
З багажем, клумаками й торбами,
В першу ж мить екіпаж не вподобав пейзаж,
Що складався з проваль між горбами.
Будодзвін зауважив, що впала мораль,
Й повторив у музичнім мажорі
Заготовки смішні, щоб розвіять печаль,
Та усі лиш стогнали, мов хворі.
Він налив усім грогу (бо був ліберал),
А потому налив його знову,
І вождя оцінив всенародний загал,
Він же встав, щоб казати промову:
«Співвітчизники, римляни, друзі! Мені
Прошу ваші позичити вуха! [7]» –
Цю цитату вітали «Ура!» навісні,
І він знову налив (тим, хто слуха).
«Скільки місяців, тижнів круг нас океан
(В кожнім місяці тижнів чотири),
Та не видно щось Снарка, хоч як Капітан
Я рішучий і сповнений віри!
Скільки тижнів і днів ми штурмуєм моря
(В кожнім тижні сім днів, я вважаю),
Та ще й досі жаданий трофей снаркаря
Не являвсь нам на тлі небокраю.
Вам усім тет-а-тет я відкрию секрет –
Безпомильних ознак цілий список
(А всього їх є п’ять), щоб могли ви впізнать
Натурального Снарка злий писок.
Щонайперше – це смак. Він у нього пісний,
Пріснуватий, жорсткий і поганий,
Так неначе сюртук, що у грудях тісний,
Ще й з відтіночком фата-моргани.
З пунктуальністю в Снарка проблема стара,