Демонстрація і практика

Це особливо цінний метод вироблення практичних навичок, коли тренер повільно демонструє учасникам відповідну процедуру, пояснюючи кожний свій крок, відповідаючи на запитання, пропонуючи учасникам по черзі повторити дії тренера. (Наприклад, якщо учасників потрібно навчити роботі з відеокамерою? тренер демонструє апаратуру, пояснює послідовність рухів, правила відео зйомки тощо. Після цього слухачі самостійно виконують практичні дії, тренер коментує помилки.) Рівень засвоєння навичок підвищується, якщо учасники повторюють практичні дії, пояснюючи їх та навчаючи один одного.

Під час навчання учасники послідовно проходять кілька етапів:

постановка мети, визначення завдань, які потрібно вирішити для досягнення мети навчання;

пошук методів та засобів досягнення мети, вирішення окремих завдань;

власне процес виконання певних дій, необхідних для вирішення кожного завдання;

контроль та оцінка отриманих результатів, їх порівняння з метою, завданнями.

Оскільки успішність навчання залежить від взаємної активності тих, хто навчається і того, хто навчає, то надзвичайного значення набуває психологічна атмосфера, яка панує у середовищі навчання. Вона має всіляко сприяти і заохочувати ініціативу, творчість та самостійність учасників, забезпечувати толерантність взаємин. Для цього тренер (ведучий) повинен виконувати окрім ролі вчителя, ще й специфічну роль помічника у навчанні – фасилітатора.

Фасилітатор – де той, хто допомагає учасникам розвинути власну активність, чим значно сприяє ефективності навчання. Фасилітатор несе подвійну роль – того, хто веде за собою учасників навчання, і того, хто всіма способами сприяє, щоб учасники самі визначалися в пріоритетах свого навчання і способах досягнення мети. Успішність виконання ролі фасилітатора тренером (ведучим тренінгу) визначається тим, наскільки учасники через деякий час виявлятимуться здатними самостійно визначати завдання, потрібні для досягнення мети навчання, і знаходити шляхи/способи їх вирішення.

Як фасилітатор, тренер прагне вирішити наступні завдання:

допомагати учасникам зрозуміти, що вони самі можуть визначати процес свого навчання та змін;

допомогти кожному краще зрозуміти власну точку зору та думки інших учасників тренінгу;

уважно простежити процес послідовного опанування учасниками основних питань за тематикою тренінгу, своєчасно звернути увагу на недостатньо з'ясовані питання;

допомогти учасникам усвідомити власні результати навчання, підтримати впевненість у власних силах, умінні індивідуально знаходити конструктивні способи вирішення завдань, розуміючи одночасно цінність колективної взаємодії, толерантності взаємин, що ведуть до позитивних довготривалих наслідків.

Тренер-фасилітатор організовує процес навчання так, щоб учасники самі цим навчанням керували. Це сприяє ефективності навчання, розширенню досвіду учасників, збільшенню можливостей його застосування на практиці. Фасилітатор допомагає учасникам знайти власний шлях до набуття знань та внесення змін у своє життя.

Слід розуміти, що обидва стилі навчання – викладання (традиційний «формальний» та «за допомогою фасилітатора», який стає дедалі популярнішим у наш час) не заперечують один одного, скоріше є такими, що взаємно доповнюють (див. табл.).

Порівняльна характеристика стилів навчання – викладання

Попри ряд обмежень, притаманних класичній (академічній) формі лекційного викладання, без неї важко обійтися, коли потрібно надати учасникам системні знання, ґрунтовну теоретичну підготовку стосовно певного кола питань, що розглядаються в ході тренінгу, у природному зв'язку із загальними науковими закономірностями психології людини та соціальних явищ. Тому тренінги передбачають використання обох стилів навчання – викладання в залежності від специфіки конкретних питань, що розглядаються, та найбільш доцільних шляхів їх вирішення.

Загалом для досягнення максимальної ефективності тренінгу потрібно використовувати різні канали сприйняття інформації у різних комбінаціях. Перевагу доцільно надавати таким методам, коли учасники одночасно чують і бачать інформацію стосовно питань, що вивчаються, обговорюють її, виконують вправи, в ході яких пояснюють свої дії, дискутують з цього приводу з іншими людьми, навчають один одного. Наріжною цеглиною тренінгу є самостійна організація учасниками власної активності в процесі навчання, чому найбільше сприяє діяльність тренера, який має поєднувати ролі вчителя (знає що і як робити); ведучого (не припускає недоцільних відхилень від основної мети і завдань тренінгу); помічника-фасилітатора (допомагає шукати шляхи вирішення завдань, стимулює власну активність учасників).

Люди навчаються по-різному: дехто краще засвоює матеріал, коли читає його, дехто – коли слухає, а дехто – в процесі практичних занять. Тренер, який подає матеріали в різний спосіб (урізноманітнює форми і методи навчання), має більші можливості забезпечити потреби аудиторії і закріпити вивчене.

Обираючи метод викладання, слід враховувати:

рівень знань учасників щодо даної теми;

якими навчальними засобами підкріпити матеріал, що викладається;

розміри групи (інтерактивні форми більш ефективні за меншого числа учасників);