Юджин Джуніор гідно оцінив вчинок брата. Хоч він був і малий, але все ж розумів, що надувний круг йому купили не Батьки і не Бабуся Ідея. Йому просто так серйозний подарунок зробив брат! І це розуміння радувало його, а разом з тим виховувало в ньому кращі якості.

Чи робив ти щедрі і безкорисливі подарунки своїм братикам чи сестричкам? Дарував щось своїм друзям? Витрачав всі свої гроші на подарунок не для себе? Або віддавав іншому по добрій волі, за велінням свого серця щось, що для тебе дуже дороге? Якщо такий досвід у тебе вже був, розкажи мені, як це було? Що ти відчував у той момент? І чи принесло це тобі радість? Якщо ж такого з тобою ще не траплялося, то сьогодні придумай чудову історію і напиши її мені. Я обожнюю щедрі й добрі вчинки. Чекаю твоїх новин!

Коли брати йшли купатися, вони брали з собою надувний круг і дві пари підводних окулярів. Виходить, по одній іграшці на кожного з братів. Ведмедик Юджин поки ще не вміє ділитися, і йому завжди хочеться відразу взяти і окуляри, і круг. Тоді, щоб відвернути його увагу, Джордж говорить йому:

– Юджин, хочеш подивитися на риб під водою?

– Дям, – відповідає ведмежа.

– Тоді давай мені окуляри і поплавай поки на кругу, а я пошукаю для тебе під водою рибу і покличу, коли її побачу.

Тільки так можна взяти у Юджина окуляри по добрій волі. Але слово своє треба тримати, інакше на другий раз у Джорджа не вийде так спритно домовитися з братиком.

Коли ведмежата вперше побачили море, вони ще не вміли плавати самостійно. У себе в селі ми їздили в басейн, але там дозволено плавати тільки в надувних нарукавниках або жилетах. І за останній рік ведмежата вже трохи навчилися в них плавати. Навчилися навіть найголовнішому – не боятися води.

І саме тому на морі ведмежата відразу кинулися в воду, як тільки поставили з Батьками Будинок-Намет. За два дні вони навчилися плавати без нарукавників, а на третій вже плавали під водою. Те, як брати відважно пірнали з головою, веселило і радувало Юджина. Він став повторювати за ними, стоячи по пояс у воді. Збирався з духом і нахилявся, поринаючи в воду з головою. Спочатку він пирхав і відпльовувався. Трохи лякався, але пробував знову і знову. Так він навчився, повторюючи за братами, дивитися під водою в окулярах, а потім і без них.

Цікаво було спостерігати не тільки за рибами, а й за крабами, які ховаються в каменях і там, де водорості. Малюки зазвичай бояться і самих крабів, і особливо їх місця проживання. Але це не про наших ведмежат! Наші швидко навчилися не тільки дивитися, а й ловити їх. Сенічка з Юджином відшукували якогось красивого краба, а Джордж виловлював їм його. Краби щипають клешнями, тому не всі хочуть їх потримати в лапах. Але розглянути ближче краба цікаво кожному, і тому ведмежата навчилися бути командою.

А ти вмієш працювати в команді? Якщо так, то намалюй або опиши свою історію. Якщо ні, то знайди спосіб проявити себе командним гравцем і розкажи про це мені. Цікаво, чи розумієш ти, що дружба – це не тоді, коли тебе називають другом, а тоді, коли ти вмієш разом з кимось займатися тим, що вам обом цікаво. Той, хто вміє шукати компроміс, здатний ділитися і не намагається у всьому бути краще за інших, завжди буде щасливий у житті. Напиши про свої щасливі моменти або попроси Батьків зняти відео, на якому ти показуєш мені, який ти в команді і в колективних іграх!

На нашому березі з'явилися сусіди, які теж встановили намети. У них був намет для Бабусі і Дідуся. А ще один дитячий намет – для Тата, Мами і трьох діточок, як у нас. Двоє старших були хлопчиками, а наймолодша – дівчинкою. Спочатку ми не зрозуміли, але, придивившись, здогадалися, що це теж чарівна ведмежа зграя, яка дуже схожа на людей. Тільки ми бурі ведмеді, а вони – білі.

Нові мешканці пляжу були доброзичливою і спортивною сімейкою, як і наша. Проходячи повз них, неможливо було втриматися від компліментів один одному. Так ми і подружилися завдяки добрим словам. Білі ведмежата стали забігати до нас в гості, а наші – до них. Утворилася ціла банда ведмежат, і разом вони вигадували найрізноманітніші ігри.

Старшого ведмедика звали Алекс, і він був старше Сенічки всього на два роки. Середнього звали Ендрю, і він був ровесником Джорджа. А молодша, Дарі, була на рік старше Юджина Джуніора. Виходило, що за віком їх інтереси дуже збігалися. А та різниця, що була в їх навичках і уміннях, виявилася тільки приємним доповненням. Адже ведмежата вчили один одного новому, ділилися знаннями і досвідом.

Якщо ти навчився чомусь у своїх друзів в дитячому садку, центрі, таборі, школі або на дитячому майданчику, розкажи мені про це. Дорослі вчать дітей інакше, ніж діти вчать один одного. А можливо, ти сам вже когось чомусь навчив, і знаєш різницю? Може, ти ходив до когось у гості, або хтось приходив до тебе, і ви поділилися своїм досвідом один з одним? А може, як ведмежата, ти познайомився з кимось під час подорожі? Розповідай швидше!

Наприклад, Алекс з Ендрю займалися танцями і гімнастикою. Вони вчили наших ведмежат стояти на руках і ходити колесом. А наші ведмежата вміли малювати фарбами і запрошували нових друзів разом помалювати гуашшю за мольбертом. У нас в подорожі з собою було безліч різних пензликів і палітра, багато паперу для малювання. А ще ведмежата придумали всім разом малювати на камінцях і шишках, розмальовувати один одному лапи і кігті.

Коли вся юрба відправлялася купатися, ведмежата вчили один одного різним трюкам у воді. А ще вони влаштовували ігри та бризкалися заради забави. Купатися разом завжди веселіше, ніж самому!