– - Що саме?
– - не зрозумiв Олег.

– - Ну хiба менi потрiбнi отi грошi, що я у вас виманюю? Та нiзащо в свiтi! Але батько -- ви ж знаєте!
– - нiяк не кине пити, от i ганяє мене на всякi заробiтки, щоб йому грошi добував, -- Петько опустив голову й гiрко схлипнув.

– - А ти не давай!
– - вихопилося в Мiнiмакса.

– - Еге ж, не давай! Так вiн тодi менi я-ак дасть!

– - Треба поговорити з Крутивусом, -- запропонувала Лiзка.
– - Нехай побалакає з твоїм батьком.

– - Уже балакав, -- махнув рукою Петько.
– - Батько весь час обiцяє кинути, а потiм знов починає... Ну що, берете мене до своєї компанiї? Я таке знаю про Iзольду, таке-е!

– - Без тебе знають, -- стрiпнув крилами Креня.

– - Може, й знають, та не все, -- заперечив Петько.
– - От, скажiмо, про банки: що там у неї?

– - Грошi, -- кинув зневажливо Креня.

– - А синуля її чим займається?

– - Дурить людей!

– - А от i не тiльки!
– - зрадiв Петько.
– - Вiн постачає матусi яйця -- сотнями!

– - Ну то й що?
– - не зрозумiв Креня.

– - Ага, я ж казав, -- не знаєте!
– - переможно усмiхнувся Петько Психолог.
– - А я все вистежив, поки тинявся без дiла. Так-от, щоб знали: нiякi в неї не свiжi яйця, а звичайнi магазиннi. У неї весь холодильник ними забитий: Бобчик привозить, коли по квiти приїздить. Ночами вона змиває з них нашатирем штампи, пiдiгрiває трохи, а тодi продає, як щойно знесенi, тепленькi, уп'ятеро дорожче! А назбирає пачку грошей -- i в банку!

– - Про банки ми вже чули, -- перебив Креня.
– - А таке ти бачив?-Птах видобув з-пiд крила пом'ятий папiрець i поклав його перед Петьком.

Друзi схилилися над папiрцем, i Олег вголос прочитав... заповiт Iзольди!

– - Звiдки це?
– - здивувався Олег.

– - Я роздобув!
– - гордо повiдомив Креня.

– - Стривайте, -- раптом перервав розмову Мiнiмакс, який досi мовчав i про щось зосереджено думав.
– - Здається, я зрозумiв, як потрапив до вас!

Всi обернулися до нього.

– - Мабуть, яйце, в яке перетворився мiй попередник, потрапило разом з iншими яйцями до Iзольди, а вона й продала його вам!

– - Точно!
– - пiдскочив Олег, та враз спохопився: -- Але ж на шкаралупi зоставався штамп. Чому вона його не змила?

– - Дивак, -- усмiхнувся Мiнiмакс, -- ти ж бачив, що штамп не змився навiть в окропi! Мабуть, Iзольда подумала, що ви не помiтите, -- от i пiдсунула вам яєчко iз штампом! Не пропадати ж добру.

Олеговi стало трохи прикро, що його так ошукали. Але ж завдяки цьому випадку вони зустрiлися з Мiнiмаксом! Заради цього можна знехтувати образою.

Раптом Креня спитав:

– - А як же твоє яйце попало до Iзольди?

Всi знов глянули на дракончика.

– - Сам не знаю, -- розвiв переднiми лапками Максик, та враз ляснув себе хвостом.
– - Здогадався! Мiй попередник приземлився десь поблизу, а коли вiдчув, що починає ставати яйцем, почав шукати затишок -- i набрiв на курник Iзольди.

– - Так, напевне, й було, -- погодилися всi, бо iнших пояснень не знайшлося.

– - А що робити з оцим?
– - показав Петько на заповiт.

– - Треба поспiшати, -- заметушився Креня.
– - Iзольда може помiтити, що папiрець зник: я його витяг крiзь задню стiнку шухляди, яка вiдвалилась, -- i переховає грошi в iнше мiсце.

– - Я її затримаю, -- запропонував Петько, -- а ви бiжiть до Крутивуса.

– - Домовились!
– - кинув Олег.
– - I ти, Креню, з нами.

– - Нiзащо!
– - жахнувся птах.
– - Тiльки не я!
– - Вiн усе ще побоювався мiлiцiї.

– - Тодi я з Кренею гайну до озера, -- запропонувала Лiзка.
– Познайомлю його з Максимом та й Максика скупаю: онде вiн весь у пилюцi. А Олег нехай бiжить до Крутивуса.

Всi погодилися з малою, i вже за мить кожен мчав у своїх справах.

10. СТАРТ МIНIМАКСА

Над озером стояла вечiрня тиша. На Лiзку, Креню та Мiнiмакса вiйнули духмянi пахощi лугових трав. Вода в озерi ледь срiблилася, i раз по раз у маленьких чорних, наче полакованих, хвильках спалахували вiдблиски перших зiрок, що вже засвiчувались на небi.

Лiза пiдбiгла до Максимового куреня.

– - Оце так гостi!
– - вийшов з куреня аспiрант-сторож разом iз щасливим Рексом, який уже встиг полюбити нового хазяїна.
– - Ну, що новенького?

Перебиваючи один одного, друзi розказали Максимовi про все, що сталося в селi.

– - Дiла-а!
– - тiльки й мовив Максим, вислухавши їх.
– - Що ж, я з радiстю залишу в себе Креню. Гадаю, ми з ним станемо друзями. А коли я поїду, вiн зостанеться пiд опiкою Крутивуса, i нехай тодi смiливо заводить собi сiм'ю та виховує дiтей. Тепер його вже нiхто й нiколи не покривдить.