За підрахунками, по карті від Москви до островів Фалкленд напрямки 20 тисяч кілометрів, чверть обводу земної кулі. Від Фалкленду до озера Мічіган, за вказаним мені маршрутом, — ще 12 тисяч. А запасів термоядерного палива в ракетоплані на 80 з лишком тисяч кілометрів. Усе гаразд! За чотири години я буду на островах.

На аеродром мене ніхто не проводив. Я увійшов до кабіни і засунув герметичні двері ракетоплана, старанно перевіривши, чи немає де-небудь щілин, крізь які могло б виходити повітря. Це зовсім не зайве: С-218 розвиває найбільшу швидкість у найвищих шарах атмосфери, на висоті близько 30 кілометрів, де повітря вже сильно розріджене і просто висмоктує кисень із кабіни.

Гелікоптерний механізм працював бездоганно. Я набрав висоту і ввімкнув ракетний апарат тільки на висоті 15 кілометрів.

У цю хвилину задзвонив мій приймач. Я натиснув кнопку репродуктора. Спокійний голос диктора промовив:

— Пілот Троянов?

— Так, я слухаю.

— За дорученням Комітету передаю вам прізвища метеорологів, що перебувають на східному березі Фалкленду. Голова експедиції — професор Жан Пелюзьє, його помічник Густав Дюшен, лаборант Еміль Стенуа і художниця Жанна Пелюзьє, дочка професора Пелюзьє. Ви дістали вказівки щодо бухти Оф-Гарборс?

Так. І про порт Стенлей.

— В експедиції зіпсувався радіопередавач. Тому стежте не тільки за радіосигналами, а й за оптичними знаками. Розшукуйте експедицію, не підіймаючись вище як на кілометр. Регулярно викликайте експедицію по радіо — приймач у них працює. Повідомляйте нас. Майте на увазі: якщо ваш ракетоплан зіпсується, ви зможете одержати інші засоби пересування тільки в Буенос-Айресі. Далі на південь нічого немає, все вивезено на північ.

— Слухаю.

— Я скінчив. Комітет бажає вам успіху!

Репродуктор замовк. Комітет дуже дбайливий, він вважав за потрібне сповістити мене про Буенос-Айрес на випадок, коли зіпсується мій ракетоплан. Але хіба С-218 може зіпсуватись? Я певен своєї машини, як самого себе.

Далеко внизу в туманній імлі піді мною пропливала поверхня Землі. Я знов згадав, як описували свої повітряні подорожі люди перших часів авіації, що літали на цих божевільно небезпечних забавках — аеропланах з пропелерами. Вони майже ніколи не піднімалися вище ніж на п’ять кілометрів і гадали, що подолали повітря. Проте я ставлюсь до цих людей з пошаною, як до героїчних сміливців: вирушати в політ над океаном на недосконалих, хистких літаках того часу — то справжній подвиг.

Ракетоплан мчав уперед. Ясна година московського ранку змінилася на хмарну; хмари затягли піді мною всю поверхню землі. Але мій компас та автоматичний покажчик місця перебування ракетоплана були надійніші за опуклу карту, яку я бачив під собою до того. Я знав, що вже лечу над Середземним морем, де пролягають рейси поштових літаків. На швидкості шість тисяч кілометрів за годину зіткнення було б згубним. Тому я зсунув ракетний руль висоти і піднявся ще вище — близько п’ятдесяти кілометрів, куди літаки звичайно не злітають. Тут було безпечніше, і я включив повну швидкість. Покажчик швидкості дійшов до цифри 6000 кілометрів і спинився.

Тепер я відчув себе трохи вільніше, бо по прямій лінії ракетоплан ішов дуже надійно і не потребував керування. До того ж на моєму С-218 було встановлено автопілот. Я настроїв приймач на хвилю постійної радіогазети і увімкнув репродуктор. У кабіні пролунало:

“…дала позитивні наслідки. Обладнання діє чудово. Перший вибух станеться об одинадцятій годині тридцять хвилин ночі 21 червня. Другий — через п’ятнадцять хвилин і третій — рівно о дванадцятій годині ночі… О дванадцятій годині ночі! Увага! Час повідомляємо за московським поясом. Передаємо дальшу радіограму. Населення південної півкулі майже все евакуйовано за екватор, на північ. Зосталися лише кілька спеціальних експедицій, по які послано швидкохідні ракетоплани. Увага! Відомий пілот Олексій Троянов на своєму швидкохідному С-218 вилетів сьогодні на Фалклендські острови по групу метеорологів. Увага! Увімкніть екрани, транслюємо політ Олексія Троянова на ракетоплані С-218”.

Тим часом я перевірив напрямок. Унизу купчилися все так само хмари, в рідких прогалинах між якими видно було сині смуги. Автоматичний покажчик стрілкою відзначав місцеперебування ракетоплана — трохи на захід від Африки над просторами Атлантичного океану. Ще далеко до островів Фалкленд навіть для моєї швидкості 6000 кілометрів за годину. Що передає далі радіо? Репродуктор знову закінчив фразу:

“…Як гадає астроном Бермігтон, Комета, проходячи по дотичній до орбіти Землі, вплине на Місяць. Цілком імовірно, що наш супутник не витримає притягання Комети і зірветься з своєї орбіти під кутом до Комети. В такому разі Місяць піде між Сонцем та Кометою параболою до орбіти Юпітера. Земля може позбутися свого споконвічного супутника. Та остаточно це буде з’ясовано перед першим вибухом, о десятій годині п’ятдесят п’ять хвилин. Астроном Бермігтон гадає, що Місяць зірветься з орбіти і покине Землю! Увага! Астроном Скаутлей заперечує це припущення і доводить, що Місяць тільки змінить свою орбіту на витягнений еліпс, але лишиться вірним супутником Землі”.

Цікаво, хто з учених має слушність? А втім, питання про Місяць не таке вже істотне, коли йдеться про долю всієї Землі.

Та й проект інженера Андрєєва може не дати бажаних наслідків. Так запевняють деякі вчені. Я не вчений, я звичайний пілот. Але, може, саме тому вірю в проект інженера Андрєєва. 21 червня Андрєєв обертає земну кулю на велетенську ракету. Ця думка близька мені. Я знаю, що таке ракета. Тільки ракетному двигуну належить майбутнє. Стародавній мудрець Архімед, що винайшов важіль, сказав: