— Здається, Командире, це все ж таки руїни, — збуджено казав Фізик. — Тепер, коли ми вже значно наблизилися до них і менше заважає оте теплове мерехтіння повітря, я розрізняю начебто залишки будинків, щоправда, дуже зруйнованих…

— Почекайте з вашими руїнами, — пролунав у його прозорому шоломі голос Командира. — Спочатку повідомте ще раз, яка температура в скафандрі.

— Двадцять два градуси, — відповів Фізик. — Кліматичний пристрій працює бездоганно. Так от, ці руїни…

— Заждіть! Як почуваєте себе, Штурмане? — обірвав його голос Командира.

— Так само, Командире.

— Добре. Як ультрафіолетове проміння? Не відчуваєте?

— Анітрохи, — відповів Фізик. — Скафандр чудово захищає від нього, навіть тут, де атмосфера має таку незначну густину і пропускає проміння значно більше, ніж атмосфера Землі.

— Штурмане, що у вас?

— Усе без змін, Командире.

— Так. Можете доповідати далі, Фізику, — дозволив Командир.

Голос Фізика пожвавішав:

— Руїни вже досить близько. До них не більше як півтора кілометра. Добре бачу їх! Це, безумовно, залишки якихось великих будов. Схоже на величезне місто, засипане…

— Штурмане, зменшіть швидкість всюдихода! — знову обірвав його голос Командира. — Які у вас враження?

— Вважаю, що Фізик має слушність. У тих руїнах можна помітити навіть щось схоже на вулиці, — доповів Штурман.

— Гаразд. Зупиніть всюдихід! Пошліть спочатку роботів. Коли вони перевірять, чи там безпечно, тоді вже вирушите ви.

Штурман і Фізик перезирнулися. Втім, наказ є наказ.

Штурман виключив мотор всюдихода.

Роботи немов тільки й чекали сигналу Фізика. Коли він нахилився до невеличкої платформи всюдихода, де вони лежали, і натиснув контрольні кнопки керування, їх металеві кулі наче стрибнули з платформи й побігли одна за одною до руїн, що були ще далеченько. Програму для роботів приготували заздалегідь. Здавалося, блискучі кулі просто котяться по піску: їхні маленькі лапи були майже непомітні в швидкому русі. Гнучкі, як щупальця, руки роботів немов щось безперестану намацували, безперервно рухаючись у повітрі.

Фізик і Штурман, не зводячи погляду, дивилися на два телеекрани: сховані всередині роботів камери пересилали їм зображення того, що відбувалося перед Робом і Ботом. Такі ж екрани були й на міжпланетному кораблі, і Командир з Лікарем напружено стежили за ними.

Зображення руїн на екранах збільшувалося в міру того, як роботи наближалися до них. Тепер з’явилися обриси окремих будинків. Вони ставали дедалі крупнішими. Басовитий механічний голос Роба доповів:

— Великий будинок. Найбільший. На майдані. Можу увійти. Так?

— Заходь, Робе, заходь! — збуджено відповів Фізик. Майже водночас пролунав інший, вищий ніж у Роба голос.

— Йду слідами Роба. Так?

— Так, Боте! Виконуй!

— Єсть! Єсть!

На екрані з’явився широкий отвір великого кам’яного будинку. Обережно, немов намацуючи підлогу, Роб переступав лапами. Слідом за ним так само обережно посувався Бот. Перший доповідав:

— Схоже на коридор. Стіни складено з кам’яних брил. Можливо, бетон. Коридор ширшає. Переходжу інші приміщення.

— Боте, перевір за лічильником Гейгера! Що він показує? — голосно спитав Фізик.

Високий голос Бота відповів:

— Радіовипромінювання в нормі. Загрози немає.

Фізик натиснув перемикач зв’язку з Командиром.

— Командире, може, варт рушити й нам? Адже немає ніякої небезпеки.

— Заждіть. Хай роботи перевірять далі, — пролунала впевнена відповідь Командира. — Спокій і витримка, Фізику!

— Єсть! — покірно відповів той і знову перезирнувся з мовчазним Штурманом.

Телекамери роботів уже показували високе просторе приміщення. Світло прожекторів вихоплювало шматки стін, кам’яне склепіння стелі. Фізик аж тремтів від хвилювання: адже він бачив перед собою залишки культури марсіян, що збудували це тепер мертве місто. А байдужий механічний голос Роба вів далі:

— Бачу стіни. Йдуть в напрямі нового коридора. Підлога вкрита порохом. Заважає йти.

— Боте, повідом дані аналізаторів! Що нового? — запитав ще раз Фізик.

Високий голос доповів:

— Радіовипромінювання немає. Склад повітря без змін.

Фізик уже хотів натиснути перемикач зв’язку з Командиром, як раптом один з двох телеекранів згас. Замість чіткого зображення на ньому лишилася сіра пляма. Це був екран Бота.

— Кінескоп втратив емісію, чи що? — занепокоєно прошепотів Фізик. І голосно гукнув: — Боте, що трапилося? Чому немає зображення?

Репродуктор Бота також мовчав. Жодного звуку. І похмура темрява на екрані.

— Боте! Відповідай! Що сталося? Боте!