Кілька секунд Шота мовчки дивилася на нього, а потім опустила руки.

— Я прийшла сюди не заради порожніх погроз. І не для того, щоб обговорювати ваше інтимне життя, Річард Рал.

Річард відсахнувся, наче його вдарили.

— Я не…

— Я прийшла сюди тому, що сама готова вбити тебе за те, що ти зробив, Річард Рал. Ваша майбутня дитина — ніщо в порівнянні з тим чудовиськом, якому ти вже дав життя.

— Чому ти мене так називаєш? — Прошепотів Річард.

Шота придивилася в його зблідле обличчя:

— Тому що тебе звуть саме так.

— Я Річард Сайфер. Джордж Сайфер був моїм батьком.

— Тебе виховав чоловік на ім'я Сайфер. Але зачав тебе Даркен Рал. Він згвалтував твою матір.

Річард зблід ще більше. Келен було боляче за нього, але тепер вона зрозуміла, що в глибині душі завжди знала правду. Він був дуже схожий на свого батька, Даркена Рала. Вона намагалася звільнитися, щоб стати поруч з ним, але не могла.

Річард похитав головою:

— Ні. Це неправда. Цього не може бути.

— Може, — огризнулася Шота. — Твоїм батьком був Даркен Рал. Зеддікус З'ул Зорандер твій дід.

— Зедд? — Прошепотів Річард. — Зедд — мій дідусь? — Він випростався. Даркен Рал… Ні, це неможливо. Ти брешеш.

Він обернувся і подивився на Келен. І прочитав у її очах істину. Він знову повернувся до відьми.

— Зедд повинен був мені сказати. Повинен. Я не вірю тобі.

— Мені все одно, — втомлено сказала Шота. — Мені все одно, чи ти віриш.

Досить того, що я знаю правду. А істина в тому, що ти незаконнонароджений син байстрюка. — В голосі її знову почулася лють. — Всі твої предки по цій лінії були незаконнорожденнимі, і кожен мав дар. Але найгірше, що дар є у Зедда. Твій дар — це страшна суміш. — Вона глянула в його розширені очі. — Ти дуже небезпечна особистість, Річард Рал. Я б, мабуть, назвала твій дар прокляттям.

— Так, прокляттям, — луною відгукнувся Річард.

— Так ти вже знаєш про свій дар? Про це принаймні суперечки не буде? — Річард приречено кивнув.

— От і прекрасно. Решту мене не хвилює. Ти син Даркена Рала, а з іншого боку, онук Зеддікуса З'ула Зорандера. Він батько твоєї матері. Як ти до цього поставишся — справа твоя. Можеш повірити, можеш спробувати себе обдурити. Вести дискусії про твоє походження я не збираюся.

Річард подався назад і задкував до тих пір, поки не вперся в стіну. Він підніс пальці до скронь.

— Іди, Шота. Будь ласка, йди. — Голос його звучав мляво. — Я не хочу нічого більше чути. Іди. Залиш мене одного.

— Я розчарувалася в тобі, Річард.

— Мені все одно.

— Я і не знала, що ти такий дурний.

— Мені все одно.

— Я думала, Джордж Сайфер дещо для тебе значив. Я думала, що в тебе є честь.

Він підняв голову:

— Що ти хочеш цим сказати?

— Джордж Сайфер виховав тебе. Віддав тобі свою любов. Він навчав тебе, дбав про тебе, годував тебе. Зрештою він тебе створив. І ти хочеш відкинути це тільки тому, що хтось поглумився над твоєю матір'ю? Невже це так важливо?

Очі Річарда спалахнули. Він стиснув кулаки, і Келен здалося, що зараз він ударить Шоту. Але в наступний момент пальці його розтулилися.

— Але… Якщо Даркен Рал мій батько… Шота сплеснула руками.

— І що? Ти вже готовий загорітися до нього любов'ю? Почати вбивати людей? Чи ти боїшся, що почнеш творити зло тільки тому, що народжений від Дарка Рала? Або забудеш все, чому вчив тебе Джордж Сайфер, просто тому, що в тебе інше прізвище? І ця людина називає себе Шукачем! Я розчарувалася в тобі, Річард. Я думала, що ти вважаєш себе особистістю, а не блідою тінню своїх далеких предків.

Річард опустив голову. Шота замовкла, сердито дивлячись на нього. Нарешті він тяжко зітхнув:

— Прости мене, Шота. Спасибі, що не дозволила мені виявитися дурнішим, ніж я є. — Він повернувся до Келен. — Будь ласка, відпусти її. Келен відчула, що сила, яка притискає її до стіни, ослабла. Опинившись на землі, вона хотіла кинутися до Річарда, але погляд відьми прикував її до місця. Річард уважно вивчав носки своїх чобіт. Шота торкнулася його підборіддя і змусила підняти голову.

— Ти повинен радіти, Річард. Твій батько хоча б не був виродком. Тому що зовнішність — це все, що ти від нього успадкував. Можливо, ще темперамент. Ну і, природно, дар.

Річард різко відштовхнув її руку.

— Дар! — Вигукнув він. — Я не бажаю мати ніякого дару! І не хочу мати нічого, що з ним пов'язано. Тим більше якщо я отримав його від Даркена Рала. Я ненавиджу його! І ненавиджу магію!

— Але ти отримав дар ще й від Зедда. — В голосі Шоти Келен з подивом почула співчуття. — Таке трапляється раз на сторіччя, а то і рідше. Це дуже небезпечна суміш, Річард.

— У сім'ї не без виродка.

Шота з усмішкою погладила його по щоці.

— Згадай ці слова, коли ляжеш в ліжко зі своєю коханою. Від Келен хлопчик отримає дар Сповідника. Від тебе — чарівника. Чи здатний ти збагнути небезпеку, приховану тут? Чи здатний уявити собі Сповідника, наділеного даром? Я сумніваюся. Ти повинен був убити її, коли я тобі казала, ти, нерозумне дитя! Вбити до того, як відшукаєш спосіб з'єднатися з нею. Ти повинен був це зробити.