З боку прихожої Ніккі почула шум. Натан виглянув за двері.

— У чому справа? — Пролунав віддалений голос. В зал швидко пройшла Енн, супроводжувана Ріккі. Нарешті вона дійшла до дверей. — Що відбувається?

Коли вона увійшла в кімнату, насилу переводячи подих, Натан поклав їй на плече свою велику руку.

— Щось сталося з Річардом.

Позаду на її голові з вузла сивого волосся стирчали пучки, схожі на скуйовджене пір'я. Вона оцінюючим поглядом пробіглася по всіх, хто знаходився в кімнаті, вловлюючи ступінь серйозності їх виду. Ніккі був знайомий цей властивий Енн стиль швидкої, побіжної оцінки.

Будучи аббатисою Сестер Світла, вона завжди мала вигляд командуючої армією, що ввергає в трепет будь-кого, від Сестри високого рангу до помічника конюха. Незважаючи на те, що Ніккі більше не була Сестрою Світла, її пильність зростала щоразу, коли колишня аббатиса входила в приміщення. Невисокий зріст жінки жодним чином не зменшував атмосферу невиразною загрози, яка, здавалося, оточувала її.

Енн підняла на Натана погляд, повний рішучості.

— Що трапилося? Хлопчик поранений?

— Я поки не знаю, — сказав Натан, піднімаючи руку, щоб попередити потік питань перш, ніж вони змогли б погресті його під собою. — Нехай жінка пояснить.

— Все, що ми знаємо напевно, — сказала Ніккі, коли Енн звернула на неї свій палаючий погляд, — це те що під час подорожі, всередині Сильфіди, з Народного Палацу сюди на нас напав Звір. Ми з Карою намагалися допомогти Річарду відбитися від нього, тоді нас від нього відкинуло. Як тільки це відбулося, я відчула якусь магію, яка прийшла ззовні. Наступне, що ми знаємо, це те, що ми з Карою повернулися в Сховище. Річарда з нами не було. Ми поняття не маємо, що сталося з ним після того, як його торкнулася незрозуміла сила, яку я відчула. Звіра ми теж більше не бачили. Після нашого повернення Джебр піддалася нападу магічної мережі, яка, як я думаю, була сплетена тим же самим фактором який викликав ту силу, яка торкнулася Річарда в Сильфіді. Так як Зедд частково впізнав її унікальну структуру, то нам тепер відомо, що фактором була сила чаклунства відьми.

— І мій ейдж не діє, — сказала Кара, піднявши зброю. — Наші узи з лордом Ралом перервані. Ми більше не відчуваємо їх.

— Великий Творець, — прошепотіла Енн, відводячи свій погляд.

Зедд жестом показав на жінку, яка лежала перед ним у ліжку.

— Яка б не була та сила, яку застосувала ця відьма, вона залишила Джебр без свідомості. Ми не можемо розбудити її. Хоча я знаю, що вона знаходиться під дією заклинання відьми, я не можу зрозуміти, як відьма змогла це зробити — здалеку накинути таку мережу. Судячи з мого досвіду, відьми не настільки сильні самі по собі, але і не можуть створити нічого подібного на віддалі. Це знаходиться за межами їх можливостей.

— Ви, впевнені, що це була відьма? — Запитала Енн.

Зедд глибоко зітхнув, оскільки вважав питання серйозним.

— Раніше я вже мав справи з відьмою. Хто відчував котячі кігті на своїй шкурі, той не скоро забуде це почуття. Я не знаю, хто саме зробив це, але мені знайоме це почуття. Це була відьма.

Ніккі склала руки разом.

— Я думаю, у нас є досить непогана ідея про те, хто саме ця відьма: Сікс. І не забудьте — тільки тому, що Ви впізнали ознаки магії відьми, це ще не означає, що обмеження цілком застосовні до тієї, яка цю магію застосувала. Зрештою, якби хтось упізнав вашу магію, як магію Чарівника, це не передбачало б, що він дізнався межі Вашої сили або дізнався Ваш справжній потенціал.

— Досить вірно, — зітхнувши визнав Зедд.

Натан перервав розмову про відьму.

— Чи сказала Джебр ще що-небудь про своє видінняння? Ну, хоч що-небудь?

Зедд і Ніккі перезирнулися.

— Взагалі то нічого важливого з тих пір, як її захопило заклинанням. Безпосередньо перед тим, як вона впала в цей стан, ми почули, як вона сказала: Зірки. Зірки впали на землю. Зірки серед трави.

Натан міряв кроками маленьку кімнату, мнучи пальцями підборіддя і притримуючи лікоть іншою рукою і повторював: Зірки… Нарешті він повернувся до Зедда.

— Боюся, що це пророцтво ні про що мені не говорить. Ймовірно, вона вимовила вголос тільки його частину. У такому випадку, легко може виявитися, що цього мені не вистачить, щоб зробити висновки.

Ніккі впала духом. Вона сподівалася, що пророк зможе розшифрувати пророцтво провидиці.

Енн почухала ніс, підбираючи слова.

— Отже, в такому випадку є ймовірність, що ми… — Вона прочистила горло, — що ми втратили Річарда. Що ця відьма погубила його.

Кара з викликом зробила крок вперед.

— Лорд Рал не помер!

У тиші, відгукнулася луною, Зедд встав із стільця. Звертаючись до Енн, він кинув на Кару застережливий погляд.

— Я теж не думаю, що це так.

Енн перевела погляд з Кари, що мала розпалений вид, на Зедда.

— Я знаю, чому вона не вірить у те, що трапилося. А Ви-то, чому?

Він вказав жестом на Джебр.

— Через цю жінку, яка лежить тут на цьому ліжку.

Енн насупилася.

— Що Ви маєте на увазі?

— Справа в тому, що перше видіння, яке було у Джебр вперше за кілька років, — воно було про Річарда.