— Ти використовував цю силу коли-небудь раніше? — озвався Бром після тривалої паузи.

— Ні. А ви щось про це знаєте? — відгукнувся хлопець.

— Трохи, — замислено кинув Бром. — Здається, хлопче, я перед тобою в боргу, адже ти врятував мені життя. Сподіваюсь, у мене буде нагода тобі віддячити. Але ти мусиш радіти, бо тих, хто вбив ургала, в живих залишилося не так уже й багато. Утім, ти зробив це в дуже небезпечний спосіб. Ти міг знищити і себе самого, і все село.

— Навряд чи в мене був якийсь вибір, — заперечив Ерагон. — Ургали підійшли надто близько. Ще б трохи, і вони порубали б мене на шматки!

— Ти навіть не уявляєш, що ти зробив, — гриз чубук своєї люльки старий.

— То розкажіть мені, — попрохав юнак. — Я весь час намагаюся розгадати цю загадку, але нічого не виходить. Що ж насправді сталося? Як мені пощастило використати магію? Адже я ніколи в житті не знав жодного закляття.

— Це зовсім не те, чого тобі слід учитися! А тим паче користуватись! — зблиснув очима Бром.

— Але ж я вже раз скористався нею і, можливо, мені доведеться робити це й далі! — вигукнув Ерагон. — І ви повинні мені допомогти. То в чому річ? Або це секрет, який я не в силах збагнути, доки не стану старим і мудрим, або ви й самі нічого не знаєте про магію!

— Хлопче! — заперечив старий. — Ти поводишся надто зухвало, вимагаючи відповідей. Якби ти знав, про що питаєш, то не поспішав би наполягати. Тож ліпше не дратуй мене.

Бром трохи помовчав, і його обличчя зробилося добрішим.

— Знання, про яке йде мова, значно складніше, ніж тобі здається, — сказав він.

— Я почуваюся так, ніби мене закинули у світ із якимись дивними правилами, і ніхто не хоче мені їх пояснити, — звівся на ноги Ерагон.

— Я тебе розумію, — відповів Бром, крутячи в пальцях бадилинку. — Але зараз уже дуже пізно й нам час спати, хоч я все-таки дещо тобі скажу, аби ти заспокоївся. Будь-яка магія має свої правила, як і решта світу. І якщо ти їх порушиш, то покаранням за це буде смерть. Твої власні дії обмежені твоєю силою, словами та уявою.

— Що значить — словами? — не зрозумів Ерагон.

— Ну от, знову питання! — обурився Бром. — А я гадав, що на сьогодні ти вже вичерпав їх запас! Зрештою, ти правильно робиш, коли питаєш. Тоді скажи, стріляючи в ургалів, ти нічого при цьому не говорив?

— Здається… — почав згадувати нарубок, — здається, я сказав: брісінгр.

Несподівано багаття спалахнуло з новою силою, й Ерагон отетерів. У цьому слові було щось таке, що сповнювало його надзвичайною енергією.

— Я так і знав, — задоволено вигукнув старий. — Брісінгр — це слово прадавньої мови, якою раніше користалися всі живі істоти. Але з часом її забули, і цілу вічність в Алагезії ніхто нею не розмовляв, аж доки ельфи знову не принесли її з-за моря. Вони навчили цієї мови інші народи, а ті почали використовувати її в надзвичайних випадках. Прадавня мова має назви абсолютно всіх речей, варто їх тільки знайти.

— Але як це стосується магії? — не зрозумів Ерагон.

— Прямо! — відповів Бром. — Ця мова є основою будь-якої сили. Вона віддзеркалює справжню природу речей, а не їхні зовнішні риси, які бачить кожен. Наприклад, вогонь називається «брісінгр». І це не одне з багатьох імен вогню, а його справжнє наймення. Якщо в тобі досить сили, то ти можеш використовувати слово «брісінгр», щоб спрямувати полум'я туди, куди тобі треба. Саме це сьогодні й сталося.

— А чого ж той вогонь був синій? — знову спитав юнак. — І чому сталося саме те, чого я хотів, адже я вимовив тільки слово «вогонь»?

— У кожної людини свій колір вогню. А щодо того, як сталося саме те, чого ти хотів, то це вже справа звички. Більшість новачків, як правило, довго пояснюють, чого вони хочуть. З набуттям досвіду це стає зайве. Справжній майстер міг би просто сказати «вода» й отримати щось непов’язане з водою, наприклад, коштовний камінь. І ти не зможеш второпати, як він це зробив, хоч майстер, звісно, побачить зв’язок між «водою» та «каменем», зосередивши на ньому всю свою увагу. Це вже більше скидається на мистецтво, друже мій. А взагалі, те, що вдалося тобі сьогодні, зробити надзвичайно важко.

«Виходить, Бром — чарівник! — несподівано втрутилася Сапфіра в Ерагонові думки. — Згадай, як він ловко розпалив вогонь на рівнині. Він не просто щось знає про магію, він користується нею!»

«Мабуть, твоя правда!» — подумки відповів Ерагон.

«Спитай його про цю силу, тільки пильнуй за тим, що кажеш, — продовжував дракон. — Гратися з людиною, яка має такі здібності, дуже небезпечно. Але якщо він справді маг або чаклун, то чому переховувався в Карвахолі?»

— Ми з Сапфірою, здається, дещо зрозуміли, — обережно почав юнак. — Ви володієте магією, еге ж? Саме завдяки їй ви розпалили багаття тоді, на рівнині.

— Ну, скажімо, я маю певний досвід, — згодився Бром.

— Тоді чому ви не скористалися ним проти ургалів? — спалахнув Ерагон. — Та, правду сказати, було вже чимало випадків, коли ваша магія стала б нам у пригоді. Наприклад, ви могли б урятувати нас від урагану чи вберегти наші очі від куряви…

— Я не зробив цього з досить простої причини, — посмоктуючи люльку, сказав Бром. — Я не Вершник, а це означає, що ти сильніший за мене навіть у найтяжчому стані. А крім того, я вже немолода людина й не маю колишньої сили. Щоразу, вдаючись до магії, я витрачаю все більше енергії.