— Вибачте, — зніяковів парубок.

— Не треба вибачатися, — сказав Бром, поворухнувши хворою рукою. — Таке чекає на кожного з нас.

— А де ви навчилися магії? — спитав Ерагон.

— Про це мені ліпше змовчати… — озвався старий — Скажу лиш, що це було далеко звідси й мене вчив дуже добрий учитель. Принаймні я можу передати далі його вчення.

Маленьким камінчиком Бром прочистив свою люльку й мовив:

— Я знаю, у тебе ще чимало питань, на які мені доведеться відповідати, але давай відкладемо їх до ранку.

Старий схилився до Ерагона, його очі зблиснули:

— А зараз я скажу тобі тільки одне. Хочу попередити, що магія забирає стільки ж сил, скільки тобі знадобиться, щоб упоратися з проблемами власними силами. Саме тому ти й почувався таким виснаженим після того, як убив тих ургалів. Через це я був злий на тебе. Ти надзвичайно ризикував. Якби для бою знадобилося більше сил, ніж було їх у тобі, ти б загинув. Магію слід використовувати тільки тоді, коли не можеш досягти чогось у звичайний спосіб.

— А як же дізнатися, чи не забере закляття всю твою силу? — злякався Ерагон.

— Як правило, воїн про це не відає, — зітхнув Бром. — Ось чому маги добре знають межу своїх можливостей, навіть коли діють нерозсудливо. Якщо ти берешся за справу, звільняючи свою магічну силу, то забрати її назад уже неможливо. Навіть тоді, коли вона небезпечна для самого тебе. Доки ти не володітимеш більшими знаннями, я б хотів застерегти тебе від нових спроб. Але, здається, ми вже засиділись.

Коли вони лягали спати, Сапфіра задоволено сказала:

— Ми стаємо сильнішими, Ерагоне. Незабаром уже ніхто на світі не ризикне заступити нам шлях.

— Так, але який шлях ми оберемо? — спитав юнак.

— Такий, який схочемо! — відповів дракон, зручніше вмощуючись на нічліг.

Як ви гадаєте, чому ті двоє ургалів залишилися в Язуаці? — спитав Ерагон після того, як вони від’їхали від села на чималу відстань. — Здається, вони не мали жодної причини відставати від решти.

— На мою думку, вони покинули головний загін, аби пограбувати село, — відповів Бром. — Дивує тут інше: ургали, наскільки мені відомо, збиралися разом лише двічі чи тричі за всю свою історію. Цікаво, що вони поробляють зараз.

— Можливо, цей напад спровокували разаки?

— Не знаю. Але якнайшвидше покинути Язуак — це одне-єдине правильне рішення в нашому становищі. До того ж, разаки теж подалися в цей бік — кудись на південь.

— Але ж, як не крути, нам таки потрібні припаси, — нагадав юнак. — Чи є десь поблизу ще яке село?

— Ні, — похитав головою Бром. — Та не біда: Сапфіра зможе для нас щось уполювати, якщо ми змусимо себе їсти одне тільки м’ясо. Скажімо, цей гайок може видатися тобі надто малим, але там повно звірини. До того ж, річка — єдине тутешнє джерело, тому більшість тварин з рівнини приходить сюди на водопій. З голоду ми не помремо.

Ерагон притих, задоволений Бромовою відповіддю. Вони їхали далі, а довкола галасливо пурхали птахи й мирно несла свої води річка. Це було гамірне місце, сповнене життя та енергії.

— А як той ургал вас дістав? — несподівано озвався Ерагон. — Усе сталося так швидко, що я нічого не второпав.

— Мені просто не пощастило, — буркнув Бром. — Я був для нього небезпечним суперником, тому він ударив Сніговія. Дурне створіння стало дибки, і я втратив рівновагу. Цього було досить, щоб ургал встиг розпанахати мені руку.

Почухавши підборіддя, старий додав:

— Гадаю, тебе все ще цікавить магія. Бо те, про що ти дізнався, насправді дуже суперечлива річ. Мало хто знає, що всі вершники — який більше, який менше — використовували магію. Вони тримали це в таємниці навіть за часів свого розквіту, оскільки магія робила їх вищими за ворогів А якби всі про неї знали, то спілкуватися з простими людьми було б дуже важко. Дехто гадає, що магічні здібності короля можна пояснити його чаклунством. Це неправда, адже він має ці здібності так само, як кожен вершник.

— А яка різниця? — здивувався Ерагон. — Хіба те, що я використав магію, не робить мене чаклуном?

— Аж ніяк! — відповів старий. — Чаклун, наприклад Тінь, для досягнення своєї мети закликає духів. Така сила відрізняється від твоєї. Здібності мага не залежать від духів чи драконів, ось чому ти не можеш бути магом. Ти ж не відьмак чи чародій, що використовує силу заклять. І ця обставина вкотре нагадує нам ось про що. Молоді вершники — такі, як ти, жили за суворим розпорядком, спеціально розробленим для зміцнення їхніх тіл та тренування розуму. Вишкіл тривав довгі місяці, ба навіть роки, аж доки старші не вирішували, чи здобули учні право на використання магії. До того моменту жоден із них не знав про власні здібності. А якщо хтось із учнів випадково виявляв своє вміння використовувати магію, його одразу ж відокремлювали від решти. Інколи учні самотужки знаходили в собі магічну силу, хоча мало хто з них наражався на таку небезпеку, на яку наразився ти.