Річард схилився до чаклунки. — Так, але людська уява робить конкретні дії не тільки можливими, але й ефективними. Більшість будівельників міркує в термінах палаців або сараїв; вони роблять щось так, як прийнято, саме тому, що так робили завжди. Більшу частину часу вони не хочуть думати, тому вони ніколи не досягнуть нічого більшого. Вони обмежуються повторенням того, що вже зроблено, виправдовуючись тим, що це єдино правильний спосіб тому, що так робилося завжди. Ось так і велика частина магів — повторюють те, що було зроблено раніше, вважаючи, що іншого шляху не може бути, просто тому, що все і завжди робили саме так.

— Перш ніж буде побудований чудовий палац, хтось повинен виявитися настільки сміливим, щоб уявити собі його у всій красі. Палац не виникне сам собою, поки люди будуть намагатися побудувати сарай. Тільки свідомий акт творення може перетворити його в дійсність.

— Уявне існування палацу не може порушити жодного з законів природи. Навпаки, людина, уявивши цей величний палац, повинна добре знати все про речі, які він буде використовувати в будівництві. Якщо ж знань недостатньо, палац звалиться. Він повинен знати про матеріали більше, ніж той, хто будує палац по кресленнях. Це не питання бажання, що порушує закони природи, а питання нестандартного мислення, заснованого саме на цих самих законах. — Річард замислився. — Я виріс у лісах навколо Хартленда і ніколи не бачив палаців. — Річард розвів руками, ніби бажаючи показати їй все, що він побачив після від'їзду з рідних місць. — Поки я не побачив Палац Пророків у Тамаранзі, Замок Чарівників і Палац Сповідниць в Ейдіндрілі або Народний Палац в Д'харі, я навіть уявити не міг, що такі місця можуть існувати наяву. У той час це було вище можливостей моєї уяви. І все ж, навіть притому, що я ніколи не міг уявити собі, що можливо побудувати все це, інші люди придумали і побудували їх. Я думаю, що одна з важливих функцій великих творінь — те, що вони надихають людей.

Ніккі, здавалося, була не тільки захоплена його поясненнями, але з серйозним інтересом сприймала його слова. — Ти хочеш сказати, що художня форма може вплинути на магію? — Річард посміхнувся.

— Ніккі, ти не могла зрозуміти важливість життя, поки я не створив статую в Алтур-Ранзі. Тільки коли ти побачила її матеріальну форму, ти змогла, нарешті, з'єднати воєдино весь свій життєвий досвід, і, нарешті, усвідомити її значення. Твір мистецтва зворушив твою душу. Ось що я мав на увазі, кажучи про важливу функцію великих творінь — те, що вони надихають людей. А коли люди побачили красу життя, благородство людини, вони почали діяти, щоб стати вільними — зробили те, що зовсім недавно вважали неможливим. Оскільки народ Алтур-Ранга бачив в статуї те, що може і повинно бути, вони зважилися протистояти тиранії, яка руйнувала їх життя. Цього неможливо було б досягнути, копіюючи інші статуї або дотримуючись прийнятого в Старому Світі правила, що людину потрібно показувати слабкою і потворною. Те, що зобразив я, було продиктовано моїм баченням краси і шляхетності. Я не порушував природу мармуру, з якого створив статую, швидше я використовував саму природу каменю, щоб чогось досягти. Я вивчив властивості каменю, вивчив способи роботи з ним, прагнув зрозуміти, що я можу зробити з ним, щоб досягти своєї мети. Я домігся, щоб Віктор забезпечив мене найкращими інструментами, які дозволили мені зробити роботу так, як це повинно було бути зроблено. Таким чином, я втілив у дійсність те, що я хотів створити, то чого ніколи не було раніше. Я думаю, що магія теж може працювати таким чином. Вважаю, з таких оригінальних ідей і почалося колись створення зброї з людей. І коли, нарешті, вона була створена, така зброя була в значній мірі зобов'язана своєю ефективністю саме оригінальності ідеї, того, що раніше ніхто не уявляв собі цього, чи вважав це неможливим. У багатьох випадках супротивники в тій війні повинні були створювати за допомогою магії все нові і нові речі, здатні протистояти іншій новій зброї. Щоб врятуватися, вони змушені були створювати протидіюче чарівництво, а їх вороги негайно починали працювати над створенням нового кошмару. Якщо магічна творчість неможлива, тоді яким чином чарівники давнини створювали таких людей-перевертнів? Ти не можеш стверджувати, що вони отримали ці знання з книг, або з досвіду попередніх поколінь; хтось повинен був першим висунути таку ідею і втілити її в життя. Я вважаю, що Джеган знову проробляє такі речі. Він вивчив частину того, що відбувалося під час великої війни, дізнався про те, яку зброю було тоді створено. Він цілком міг наказати відтворити таких людей, як це було з Ніколасом, але, думаю, частіше він придумує те, чого ніколи ще не було, то, що виходить за межі нормального уяви, а вже ті, хто знає, як користуватися магією, виконують його накази. Основним у такій роботі є саме ідея, яка і робить використання магічної сили настільки ефективною, так само, як теслярів і каменярів, які будували сарай, можна використовувати на будівництві палацу. Зовсім не наявність певних навичок потрібна для будівництва палацу, а загальна ідея, яка направить зусилля певних майстрів в потрібному напрямку.

Ніккі зосереджено кивнула, ніби зважуючи його слова. — Мабуть, твоя теорія не така дика, як може здатися на перший погляд. Просто я ніколи не стикалася з подібними міркуваннями. Я повинна обміркувати таку можливість. Можливо, ти — перший, хто, на ділі зможе уявити собі образ думок Джегана, та й стародавніх чарівників теж. Це пояснює безліч речей, які не давали мені спокою всі ці роки.

У словах Ніккі звучала повага до ідеї, хоч і незвичної, але яку вона повністю зрозуміла. З тих, хто досі говорив з Річардом про магію, ніхто ще не сприймав його ідеї з таким інтересом. Він відчував, що вперше хтось дійсно зрозумів те, про що він говорить — Гаразд, — сказав він. — Я повинен розібратися з створіннями Джегана. Як я сказав, Ніколас був великою неприємністю.

У тьмяному світлі Ніккі мить вивчала його обличчя.

— Річард, судячи з того, що я змогла дізнатися, — вимовила вона м'яким голосом, — Ніколас не був справжньою метою Джегана. Це була всього лише тренування.

— Тренування! — Річард відкинув голову назад так, що вдарився об стіну. — Не знаю, Ніккі. Я не так в цьому впевнений. Ніколас Ковзаючий був грізним і примхливим створінням. Ти не знаєш, скільки неприємностей він нам доставив.

— Ти його переміг. — Знизав плечима Ніккі.

Річард мигнув в здивуванні. — Ти хочеш представити його всього лише як камінь на дорозі. Це не так. Кажу тобі, він був страшною істотою, яка майже схопила нас.

Ніккі повільно похитала головою. — А я кажу тобі, що таке гидке створіння, яким був Ніколас, — не той результат, якого домагається Джеган. Колись ти радив мені не поступатися соноходцю — то не поступайся і ти зараз. Я ніколи не вважала Ніколаса супротивником, гідним тебе. Те, що ти говорив про роль уяви в створенні нових речей, має сенс, особливо в цьому випадку. Це навіть може пояснити дещо. Їх тієї дещиці, чого мене навчили, я припускаю, що спочатку Ніколас був потрібен тільки щоб розвинути навички Сестер, яким Джеган доручив створення зброї. Ніколас не був метою Джегана, той був просто піддослідний на шляху до іншої мети.

Оскільки число Сестер скорочується, така практика для нього стала невідкладною. Але очевидно, у нього все ще досить багато Сестер, щоб працювати над створенням зброї.

Річард відчував, що його руки покриваються гусячою шкірою. Він починав в повній мірі усвідомлювати те, що розповідала Ніккі.

— Ти хочеш сказати, що створення Ніколаса було для Джегана тільки способом навчання майстрів, які будують будинок, перш ніж братися за щось більш складне, наприклад, палац?

Ніккі глянула на нього і посміхнулася. — Ось саме.

— Але він виділив Ніколасу війська, щоб управляти захопленою землею і щоб захопити нас.

— Це просто питання зручності. Джеган ще до перероблення Ніколаса в потвору вселив йому потребу полювати на вас, тільки як випробування для своїх подальших цілей. Він дійсно не чекав, що у Ковзаючого з'являться власні амбіції. Імператор може ненавидіти тебе за те, що ти заважаєш йому завоювати Новий Світ, він може вважати тебе негідним супротивником, він може вважати тебе аморальним язичником, гідним лише смерті, але він досить розумний, щоб поважати твої здібності. Це схоже на те, коли ти послав захопленого солдата, щоб він убив Джегана. Ти дійсно не очікував, що самотній солдат зможе вбити імператора, якого ретельно охороняють, але в той момент інших ідей у тебе не було, а у того солдата був хоч і маленький, але шанс. Крім того, він не представляв для тебе ніякої цінності, і його загибель була сприйнята тобою як заслужене для нього покарання. Те ж саме і з Ніколасом. Він був магічним створінням, практикою на шляху до чогось більшого. У плані Джегана Ніколас не грав основної ролі, тому його смерть не завдала великої шкоди. Якби Ніколас домігся успіху — Джеган би переміг, а, убивши Ніколаса, ти навіть зробив йому послугу, оскільки Ніколас уже починав вести себе як супротивник Джегана.