З очей Бердини потекли сльози безсилої люті. Вона рвонула воріт.

У неї був лише один сосок. Ліва грудина виявилася рівною і гладкою.

Кара з Раїною оторопіло дивились на Бердіну. По виразу їх облич Річард зрозумів, що їм доводилося бачити груди Бердіни і раніше. І коли в обох МордСіт в руках миттєво опинилися їх ейджі, він зрозумів ще, що вони не очікували побачити того, що побачили зараз.

Річард піднявся.

— Вибачте, що змусив вас через це пройти. — Він жестом звелів їм одягтися. Бердіна не ворухнулась, інші ж почали застібатися.

— Що відбувається? — Поцікавилася у Річарда Кара, не зводячи з Бердіни небезпечно палаючих очей.

— Розповім пізніше. Ви двоє можете йти.

— Нікуди ми не підемо, — сказала Раїна, теж пильно дивлячись на Бердіну.

— Ще й як підете! — Річард кивнув на двері і вказав пальцем на Бердіну.

— А ти залишишся. Кара підійшла до нього ближче:

— Нікуди ми…

— Я сьогодні не в тому настрої, щоб сперечатися. Геть?

Кара з Раїною переглянулись. Нарешті, сердито зітхнувши, Кара кивнула Раїні, і вони вийшли, закривши за собою двері.

Ейдж Бердіни стрибнув їй в долоню.

— Що ти з нею зробив?

— А хто зробив це з тобою, Бердіна? — Ласкаво запитав Річард.

— Що ти з нею зробив?! — Вона підійшла ближче. Тепер, коли вона стояла поруч, Річард, чий розум і раніше працював дуже чітко, відчув навколо Бердіни магічну ауру і відчув неприємне поколювання в голові.

Накладене на Морд-Сіт закляття явно не відносилося до числа доброчинних.

В очах її він бачив не тільки вплив заклинання, але і лють МордСіт.

— Вона загинула, намагаючись мене вбити.

— Так я і знала, що мені доведеться цим зайнятися самій! — Бердіна з огидою похитала головою. — На коліна! — Скомандувала вона крізь зуби.

— Бердіна, я не…

— Не смій звертатися до мене по імені! — Гаркнула вона і, вдаривши Річарда по плечу ейджем, збила його з ніг.

Вона виявилася спритнішою, ніж він думав. Охнувши від болю, Річард схопився за плече. У пам'яті миттєво і чітко спливли всі моменти його «виховання» за допомогою ейдж.

Раптово Річарда охопили сумніви. Чи зможе він зробити те, що задумав?

Але вибору немає, хіба що вбити її. А цього він дав собі слово не робити. Однак пекучий біль у плечі дещо похитнув його наміри.

Бердіна підійшла впритул.

— Візьми меч!

Річард, піднявшись, зібрав волю в кулак. Бердіна, поклавши ейдж йому на плече, змусила його стати на коліна. Річард щосили намагався зберегти ясність думки. Денна навчила його терпіти біль. Витерпить він і зараз. Взявши меч, він знову піднявся на ноги.

— Використовуй його магію проти мене! — Наказала Морд-Сіт.

Річард пильно подивився в її крижані блакитні очі. На мить ним опанував страх.

— Ні! — Він кинув меч на ліжко. — Я — Магістр Рал. Ти пов'язана зі мною узами.

Вискнувши від люті, Бердіна ткнула ейджем йому в живіт. Кімната закрутилася, і Річард зрозумів, що знову лежить на підлозі. Але вона наказала йому встати, і він встав.

— Бери кинджал! Бийся зі мною! Річард тремтячими руками вийняв з піхов на поясі кинджал і простягнув їй ручкою вперед.

— Ні. Убий мене, якщо тобі справді цього хочеться.

Вона вирвала у нього кинджал.

— Ти тільки полегшує мені задачу! Взагалі-то я збиралася тебе помучити, але мені потрібна тільки твоя смерть!

Річард, з останніх сил пручаючись болісної болю, рвонув на грудях сорочку.

— Ось, — тицьнув він. — Моє серце тут, Берліна. Серце Магістра Рала.

Магістра Рала, з яким ти пов'язана узами. — Він знову постукав себе в груди. Бий сюди, якщо хочеш мене вбити.

Бердіна обдарувала його хижою посмішкою.

— Відмінно! Я виконаю твоє побажання!

— Ні, не моє побажання, а твоє. Я не хочу, щоб ти мене вбивала.

Бердіна завагалася.

— Захищайся! — Насупившись, наказала вона.

— Ні, Бердіна. Якщо ти хочеш мене вбити, то повинна сама на це зважитися.

— Бийся! — Вона вдарила Річарда по обличчю ейджем.

Йому здалося, що щелепа розлетілася вщент і вивалилися всі зуби.

Річард ледь не осліп від болю. Він випростався, задихаючись і обливаючись холодним потом.