— Не пам'ятаю.

— Ти ж сказала, що там була Алтея.

— Де?

— На Стовпах Творіння.

Дженнсен засунула руки під плащ, її здивований погляд зупинився на Себастяні.

— Ні, цього я не говорила. Алтея розповідала мені зовсім не про землі, які відвідувала.

— А про що ж вона тоді розповідала? — Дженнсен невизначено махнула рукою, явно не збираючись відповідати на питання.

— Та просто так базікала, нічого особливого. — Дженнсен прибрала з обличчя пасмо рудого волосся. — Стовпи Творіння — це така місцевість?

Кивнувши, Себастян перемішав мечем білі від жару вугілля.

— Інакше її називають Вогнище Володаря.

— І що це означає?

Себастян пильно глянув на супутницю:

— Уяви собі дуже сильну спеку. Про таку іноді кажуть: сьогодні жарко, як у вогнищі Володаря. Саме тому в народі так називають місцевість, яка насправді носить ім'я Стовпи Творіння.

— Ти там був?

— Жартуєш? Я не знаю жодної людини, яка побувала би там. Страшне місце!.. Деякі вважають, що це дійсно царство Володаря, в якому немає нічого, крім смерті.

— А де воно знаходиться? Себастян мечем вказав на південь:

— Це безлюдне місце в глибині Стародавнього світу. Люди часто дуже забобонні щодо таких занедбаних місць.

Дженнсен стежила за грою полум'я, намагаючись подумки звести все воєдино. Щось неправильне, хвилююче було у всій цій розмові.

— А чому воно називається Стовпи Творіння? Себастян невдоволено знизав плечима:

— Кажуть, це безлюдне місце… — Він замовк.

— А якщо там ніхто не був, то звідки все це відомо?

— Колись були люди, що ходили туди, або, принаймні, побувавши поблизу. Вони-то і розказали про цю землю. Повзли чутки, відомості накопичувалися. Це місце — аналог ваших Азерітських рівнин…

— Азерітських рівнин?

— Так, там безлюдно, як на Азерітських рівнинах, але завжди стоїть моторошна спека. По околицях цієї безплідної землі пролягає кілька торгових шляхів. Без спеціального одягу, що захищає від палючого сонця і постійних вітрів, дуже швидко можна зажаритися живцем. І без води довго не протягнеш.

— І така пустеля називається Стовпами Творіння?

— Ні, це лише початок шляху. Щоб потрапити туди, потрібно пройти крізь цю пустелю, а там, в її серці, знаходиться широка ущелина, в якому ще гарячіше, просто смертельно жарко. Як у вогнищі Володаря…

— Так чому ж все-таки її називають Стовпами Творіння?

Носком чобота Себастян відправив назад в палаюче серце багаття вуглинки, що викотилися з нього.

— Кажуть, на дні ущелини знаходяться височенні кам'яні стовпи. На честь цих кам'яних брил і називається вся ця земля.

Дженнсен перевернула прутики з солоною свининою:

— Тоді назва має сенс.

— Мені доводилося бачити щось подібне, але в інших місцях і набагато меншого розміру. Вони як нерівні кам'яні башточки. Ніби стовпчики монет на столі… — Голос Себастяна трохи здригнувся. — Кажуть, там таке відчуття, наче весь світ здибився в знак благоговіння перед Творцем. Деякі вважають, що це святе місце. Але оскільки там задушливо спекотно, багатьом спадає на думку, що воно створене не одним Творцем. Якимось чином воно пов'язане і з Володарем. Тому й Вогнище… До речі, крім спеки є й інші причини не сунутися туди. Кажуть, там місце потойбічного зіткнення.

— Творіння і руйнування, життя і смерть — разом?

Себастян дивився на Дженнсен, в його очах танцювали відблиски полум'я.

— Такі чутки…

— Інакше кажучи, люди вважають, що це смертельне місце намагається поглинути світ життя?

— Смерть завжди йде по п'ятах життя. Брат Нарев вчить, що зло в людині притягує тінь Володаря. Якщо ми вступимо на шлях зла, то привнесемо його силу в світ життя, і Володар отримає можливість звалити Стовпи Творіння, і світ завалиться.

Холод цих слів пробрав Дженнсен до кісток, ніби до неї доторкнулася рука смерті. Ніби відьма наклала на неї таємне зле заклинання… Дженнсен не раз чула від матері, що відьми ніколи не відкривають своїх знань, завжди приховуючи найважливіше.

Було абсолютно незрозуміло, навіщо Алтея мимохідь назвала її, Дженнсен, одним із стовпів Творіння. Тим не менш дівчина була абсолютно впевнена: Алтея посіяла в її голові цей паросток — Стовпи Творіння — з цілком визначеною метою. От тільки яка ця мета?..

— А що сталося з Алтеєю? Чому вона не змогла допомогти тобі?

Здригнувшись, дівчина відкинула тяжкі думки. Перевернула прутики з солоною свининою — вона виявилася абсолютно готовою, — прикинула, як точніше відповісти на поставлене запитання.