Шрифт:
Обі скочив на ноги, весь покрившись мурашками. Він бачив достатньо смертей, щоб зрозуміти, що Алтея мертва.
Замиготіли рвані спалахи блискавок, прокресливши небо несамовитими сліпучими зигзагами. Світло їх вривалося в вікна, кидаючи сліпучі відблиски на розпростерте тіло мертвої чаклунки. По щоці Обі скотилася велика крапля поту.
Він стояв, не рухаючись, і дивився на чаклунку нестерпно довгу мить. А потім розвернувся і побіг.
38
Задихаючись і майже без сил Обі вискочив їх густих заростей на луг і примружився, раптово засліплений яскравим денним світлом. Він зголоднів, був наляканий і готовий розірвати злодюгу на шматочки.
На лузі нікого не було.
— Кловіс! — Крик повернувся луною. — Кловіс! Де ти?!
Відповіддю був лише стогін вітру між скелями, що підносилися, як башти. Обі подумав, що злодюга, напевно, злякався і ховається десь, боячись, що господар виявив пропажу грошей і підозрює, хто їх украв.
— Кловіс! Виходь! Нам пора в дорогу! Мені потрібно потрапити в палац! Кловіс!
Обі чекав відповіді, глибоко дихаючи. Потім, стиснувши кулаки, знову викрикнув ім'я малорослого злодюги.
Не дочекавшись відповіді, він опустився на коліна біля кострища, де Кловіс вранці розпалив вогонь, і попробував пальцем попіл. На лузі не було дощу, але попіл був холодним.
Обі встав, вдивляючись у вузьку ущелину, через яку вони проїхали рано вранці.
Холодний вітер куйовдив його волосся. Обі провів руками по волоссю, немов намагався зберегти голову після того, як усвідомив правду.
Він зрозумів, що Кловіс не став ховати вкрадений гаманець. Це не входило в його плани. Він вкрав гроші і втік, як тільки Обі вступив під склепіння густої рослинності.
Спустошений Обі зрозумів масштаби всього, що сталося. Ніхто не користувався цим обхідним шляхом. Кловіс привів його сюди, бо знав: Обі загине в проклятому болоті. Кловіс був упевнений, що Обі заблукає і болото поглине його. Або його зжеруть чудовиська, що охороняють Алтею…
Кловісу не потрібно було ховати гроші, він вирішив, що Обі загинув, і просто втік з грошима.
Але Обі невразливий. Він вижив в болоті. Він убив змію. Після цього жодне чудовисько вже не наважилося кинути йому виклик.
Можливо, Кловіс думав, що навіть якщо болото і не прикінчить Обі, то існують ще дві смертельні небезпеки, на які можна покластися. Алтея не запрошувала Обі. Кловіс, напевно, подумав, що чаклунка відноситься до непроханих гостей без особливої привітності. У неї була страхітлива репутація.
Але Кловіс не знав, що Обі невразливий.
Тільки одне рятувало Кловіса від люті Обі — Азерітські рівнини. І це була друга смертельна небезпека. Обі застряг в пустельному місці. У нього немає їжі. Вода поруч є, але немає посуду, щоб захопити її з собою. І коня теж немає. Навіть коричневу вовняну куртку, яка була не потрібна на болоті, Обі залишив злодюзі. Перетнути рівнину без їжі і теплого одягу по зимовому холоді — це прикінчить будь-кого. Навіть того, хто зумів пережити болото і візит до Алтеї…
Обі не міг змусити свої ноги зробити хоч крок вперед. Він знав, що якщо спробує відправитися в шлях по рівнинах, то помре. Незважаючи на холод, він відчував, як піт стікає по шиї. Заболіла голова…
Обі обернувся і подивився на болото. У будинку Алтеї повинні бути їжа, одяг, посуд для води. У будинку каліки їжа завжди повинна бути під руками. Чоловіка чаклунки поки що немає і, може, не буде кілька днів. Він повинен був залишити дружині їжу.
Обі потрібен теплий одяг, щоб перетнути холодні рівнини. Алтея сказала, чоловік пішов до палацу. У нього повинен бути теплий одяг, і, цілком можливо, що є запасний. А якщо й ні, Обі може використати ковдри — упакувати в них їжу і використати, як накидки.
Однак залишалася можливість, що чоловік Алтеї вже повернувся додому. У цій частині Азерітських рівнин сліди були відсутні, так що, швидше за все, він підійде до будинку з іншого боку. І виявить тіло дружини… Хоча це Обі не дуже турбувало. Він здатний впоратися з такою перешкодою, як скорботний чоловік. А може, той навіть буде задоволений, що позбувся дратівливої каліки-дружини. Який з неї толк? Чоловік повинен бути радий, що позбувся її. Можливо, він навіть запропонує Обі випити, щоб відсвяткувати таку подію… Втім, Обі не хотів святкувати. Алтея зіграла з ним злий жарт і позбавила задоволення, якого він так довго чекав і яке заслужив після довгої подорожі…
Обі зітхнув. Принаймні, вона тепер постачить його всім, що потрібно, щоб з'явитися в будинок предка.
Але коли він повернеться до Народного Палацу, у нього не буде грошей, якщо тільки він не знайде Кловіса. Обі знав, що це — марна надія. У Кловіса тепер були гроші, і він міг податися в інші місця, щедро витрачаючи багатство, нажите нечесним шляхом. Жалюгідний злодюжка напевно був вже далеко.
А у Обі немає навіть мідного пенні. Як йому бути?.. Він не може повернутися до того злиденного життя, яким він жив разом з матір'ю. Тільки не зараз, коли підтвердилося, що він — Рал, майже принц…