Чим далі Клодін йшла, тим сильніше сумнівалася в правильності прийнятого рішення. Вона раз у раз поглядала по сторонах — праворуч, де простягалося поле пшениці, або наліво, де росло сорго. Чим далі залишалися позаду вогні міста, тим швидше вона крокувала. Тепер лише місяць супроводжував її на дорозі, яка вилася серед полів.

Несан, сидячи навпочіпки, погойдувався з боку в бік, серце відчайдушно калатало. Він палко бажав опинитися де-небудь в іншому місці, де завгодно, тільки не тут. Потім, коли вони зроблять те, що повинні, ніщо вже не буде таким, як раніше.

Він не знав, чи зможе зробити те, що велено. Не знав, чи вистачить йому духу. Зрештою, людей і без нього достатньо. Йому немає необхідності проявляти себе. Інші впораються і самі.

Але Далтон Кемпбелл хотів, щоб це зробив він, Несан. Хотів, щоб він засвоїв, як треба діяти, якщо люди не виконують своїх обіцянок. Хотів, щоб Несан став повноправним членом команди гінців.

А для цього йому необхідно виконати наказ. По-справжньому прийняти участь. Їм-то он явно не страшно, не те що йому. Значить, йому ніяк не можна показувати свій страх.

Він застиг, широко відкритими очима дивлячись на підходячу ближче жінку. Пісок скрипів під її ногами. При одній лише думці про майбутнє його охопив жах. Як він мріяв, щоб Клодін розвернулася і побігла назад. Вона ще досить далеко від них. А все здавалося так просто, коли він кивав, слухаючи вказівки Далтона Кемпбелла!

Коли Несан, стоячи в кабінеті Кемпбелла, слухав інструкції, все здавалося простіше простого. При світлі дня все виглядало логічним і правильним. Несан намагався допомогти їй, попередив про наслідки. Не його вина, що вона не послухалася наказу.

Але зараз, у темряві ночі, серед полів, коли Клодін вже зовсім поруч, все виглядало інакше.

Несан зціпив зуби. Він не може підвести інших. Вони ще будуть пишатися ним. Він доведе, що гідний цього.

Тепер у нього нове життя. Він не хоче знову опинитися на кухні, щоб Джиллі знову тягала його за вуха і виговорювала за його мерзенну хакенську поведінку. Не бажає знову стати несуном, як його обзивали до того, як Далтон Кемпбелл надав йому можливість проявити себе.

Несан мало не заволав від несподіванки, коли Морлі кинувся до жінки.

І, не роздумуючи, кинувся слідом за приятелем.

Клодін ахнула. Вона спробувала закричати, але Морлі заткнув їй рота м'ясистою долонею. Всі троє звалилися на землю, і Несан боляче вдарився ліктем. Морлі всією тушею приземлився на жінку, впечатавши її в дорогу. Вона тільки охнула.

Спочатку вона лягася і відпихала їх, намагалася кричати, але все марно: вони були занадто далеко від житла.

Здавалося, вона складається з одних колін і ліктів, так відчайдушно вона билася за життя. Несану нарешті вдалося перехопити їй одну руку і з хрускотом завернути за спину. Морлі вчепився в іншу руку і ривком поставив її на ноги. Несан швидко зв'язав їй руки за спиною, а Морлі увіткнув в рот кляп і для надійності замотав зверху ганчіркою.

Морлі з Несаном підхопили Клодін під руки і потягли по дорозі. Вона впиралася каблуками, звивалася, пручалася. Підскочили інші. Двоє схопили її за ноги, відірвали від землі й понесли. Третій схопив за волосся.

Вп'ятьох, оточені іншими, вони пронесли її ще приблизно з півмилі, подалі від міста. Клодін Уінтроп в жаху намагалася кричати, але видавала лише глухе мукання. Всю дорогу вона відчайдушно крутилася і звивалася.

Після того, що вона накоїла, у неї були всі підстави впасти в паніку.

Коли місто сховався за обрієм, вони звернули вправо, рушивши по полю. Треба було забратися подалі від дороги — на випадок, якщо раптом хто-небудь явиться. Не вистачало тільки, щоб на них несподівано наткнулася якась карета. Тоді довелося б кидати Клодін і розбігатися. Далтону Кемпбеллу не сподобається, якщо вони провалять справу.

Діставшись до улоговинки, де, як їм здалося, вони були за межами видимості і чутності, вони кинули свою ношу на землю. Жінка приглушено скрикнула. При світлі місяця Несан розгледів її розширені очі. І знову вона дивилася на нього, як вівця на м'ясника.

Несан змок не стільки від зусиль, скільки від переляку за те, що вони творять. Серце шалено калатало, у вухах пульсувала кров, коліна тряслися.

Морлі поставив Клодін Уінтроп на ноги і притримував ззаду.

— Я ж попереджав тебе, — видихнув Несан. — Ти що, зовсім дурна? Я ж попереджав тебе, щоб ти більше не поширювала зрадницькі плітки про нашого міністра культури! Це брехня, що міністр тебе згвалтував, ти пообіцяла, що припиниш про це говорити, і порушила слово.

Жінка відчайдушно замотала головою. Те, що вона намагалася заперечувати свою провину, лише зміцнило його рішучість.