— І що ж нам тоді робити? — Річард стиснув пальцями скроні.

— Вона ще жива. А раз вона досі жива, значить, зуміє викарабкатися. Ти повинен просто подбати про неї. Вона повинна одужати без магічного втручання. Як тільки їй стане краще, заклинання розсіється само, як в рибі розчиняється гачок. Воно зникне ще до того, як Келен оправиться остаточно, але до того часу їй твоя магія вже не буде потрібною.

— Гаразд, — кивнув Річард. — Спасибі тобі, Дю Шайю.

Велике тобі спасибі за… за все.

Дю Шайю обняла його, потягнувшись через лежаче на її колінах немовля.

— Але нам треба забиратися звідси, — швидко промовив Річард. — Орден буде тут з хвилини на хвилину. Ми повинні виїхати з Андера.

— Ця людина, Едвін, він хороший. Він дістав фургон, щоб ти міг відвезти Келен.

— Як вона? У свідомості?

— Коли як. Ми її трошки погодували, дали води, напоїли деякими трав'яними настоями. Річард, вона сильно покалічена, але жива. І думаю, з часом вона видужає повністю. Я дійсно так вважаю.

Дю Шайю встала, не випускаючи з рук новонароджену доньку, і повела Річарда в сусідню кімнату. Річард був абсолютно вимотаний, але серце калатало з такою силою, що він відчував себе більш ніж живим. І настільки безпорадним, що дозволив Дю Шайю тягнути себе за руку.

Штори в кімнаті були приспущені, і там панувала напівтемрява. Келен лежала на спині, укрита простирадлами до самого підборіддя.

Річард заглянув у рідне обличчя і не впізнав його. Від виду, її обличчя у нього обірвалося дихання і довелося зібрати волю в кулак, щоб не звалитися на коліна. І не розридатися.

Келен була без свідомості. Річард ласкаво взяв її безвольну руку, але Келен не реагувала.

Дю Шайю встала з іншого боку ліжка.

Річард кивнув, Дю Шайю зрозуміла і посміхнулася його пропозиції. Нахилившись, вона обережно поклала крихту Кару на згин руки Келен. Малятко, не прокидаючись, засопіло.

Келен поворухнулася. Її рука обняла дитину, на губах з'явилася слабка посмішка.

І ця посмішка була єдиним, що Річард упізнав від колишньої Келен.

Влаштувавши Мати-сповідницю зручніше в спеціальному екіпажі, роздобутому Едвіном Уінтропом, вони вивели карету з каретного двору на ранкове світло. Людина на прізвище Лінскотт, що був колись одним з Директорів і як і раніше залишався другом Едвіна, допоміг зробити дах для екіпажу і змінити ресори, щоб їзда була м'якше. Лінскотт з Едвіном входили в групу, яка здійснювала опір корумпованому уряду Андера. Як з'ясувалося, безуспішно. І тепер, за наполяганням Річарда, вони теж збиралися покинути країну. Їх було небагато, таких людей, але хоч хтось міг ще врятуватися.

Біля будинку, в тіні вишні, їх чекав Далтон Кемпбелл. Річард миттєво напружився, готовий до бійки. Однак Кемпбелл, судячи з усього, зовсім не збирався битися.

— Магістр Рал, я прийшов провести вас і Мати-сповідницю.

Річард здивовано подивився на нього:

— Звідки ви дізналися, що ми тут?

— Це моя робота, Магістр Рал, — посміхнувся андерець. — Знати що і як. У всякому разі, була.

Лінскотт, здавалося, ладен був вчепитися непрошеному візитерові в горлянку. Едвін теж жадав крові.

Далтону ж, схоже, було на це начхати. Річард мотнув головою, і Джіан з Дю Шайю відтіснили всіх назад. Враховуючи, що мечники залишилися на місці, цей самотній андерець їх не дуже турбував.

— Знаєте, Магістр Рал, мені думається, що в інший час і в іншому місці ми з вами могли б стати друзями.

— Навряд чи, — відрізав Річард.

— А може, й ні, — знизав плечима андерець. Він дістав з-під пахви згорнутий плед.

— Я приніс це, на випадок якщо вашій дружині стане холодно.

Річард ніяк не міг зрозуміти цю людину і що йому потрібно. Далтон поклав ковдру в кут екіпажу. Річард розумів, що Далтон при бажанні міг учинити їм чималі неприємності, значить, він прийшов не за цим.

— Я просто хотів побажати вам успіху. Сподіваюся, Мати-сповідниця скоро поправиться. Серединні Землі потребують її. Вона хороша жінка. І мені дуже шкода, що я спробував її вбити.

— Що ви сказали?!

Кемпбелл подивився Річарду прямо в очі:

— Це я послав тих хлопців. І якщо ваша магія повернулася, лорд Рал, то, будь ласка, не намагайтеся з її допомогою зцілити вашу дружину. Сестра Тьми наклала на неї закляття, яке вб'є її темною стороною магії, якщо спробувати її зцілити за допомогою чарівництва. Ви повинні надати їй можливість одужувати самостійно.

Річард розумів, що повинен прикінчити цю людини прямо на місці, але з якоїсь причини просто стояв і слухав його визнання.

— Якщо хочете вбити мене — будь ласка, не соромтеся. Мені взагалі-то наплювати.

— Про що це ви?

— У вас є любляча дружина. Дорожіть нею.

— А ваша дружина?

— Ну, взагалі-то, боюся, їй вже не до любові, — знизав плечима Далтон.

— Та що ви несете?! — Насупився Річард.

— Серед повій Ферфілда бродить мерзенна хвороба. Якимось чином моя дружина, Суверен, його дружина і я сам підчепили її. Всі ми вже хворі. Велика невдача. Дуже неприємна смерть, як мені казали. Бідний Суверен невтішний і весь час ридає. Враховуючи, що саме цього він і боявся більше всього на світі, йому слід було б бути обережнішим у виборі партнерок. І Доміні Діртх, як я чув, розсипалися в пил. Так що, схоже, вся наша робота пішла псу під хвіст. Вважаю, імператор Джеган, коли прибуде, виявиться вельми незадоволений.